Зля́ку, нар. С испугу. Не втямиш зляку, де б сховався.
Зля́пати, паю, єш, гл. Сделать неаккуратно, неумело. Іх (великі млини) німці будувать уміють, а вже не зляпає наш брат. Греб. 384.
Зля́патися, паюся, єшся, гл. Забрызгаться грязью. Вх. Лем. 420.
*Зля́ти, зіллю́, зіллє́ш, гл. Слить. Сл. Нік.
*Зля́тися, зіллю́ся, зіллє́шся, гл. Излиться, пролиться, пройти. У нас на Чижівці вчора злялися аж два дощі. Крим.
Злячи́, жу, жеш, гл. = Злягти́. Желех.
Зля́шити, шу, шиш, гл. Ополячить.
Зляші́ти, ші́ю, єш, гл. Ополячиться. Була вона звичайна Пріська… за літ скільки запаніла, зляшіла і стала зватися… Фрузиною. Св. Л. 65.
Зма́га, ги, ж. Спор, препирательство. НВолын. у. Іди, сину, пріч од мене: через тебе що-дня змага в мене. КС. 1882. XII. 442. Ум. Зма́жка. Гринч. III. 610. Як своє лихо, так Соловейків обминала, щоб тільки не було між нами тієї гризі, тієї змажки та лайки. Левиц. Пов. 339.
Змага́ння, ня, с. 1) Препирательство, ссора. Коли б мене покинули ледачі, щоб я їх кривд, змагання їх не бачив. К. Іов. 37. *2) Усилие, напряжение. *3) (до чо́го). Стремление. Сл. Нік.
Змага́ти, га́ю, єш, гл. Быть в силах, в состоянии. Поки руки змагають, то як небудь по світу плентався б. Г. Барв. 416. Ой косити, молотити — я то не змагаю. Гол. IV. 446. Чи ти здоро́в'ям змага́єш? Здоров-ли ты? Здоро́в'я змага́є. Здоров, —ва. Як здоров'я змагає, то добре б робити. НВолын. у.
Змага́тися, га́юся, єшся, гл. 1) (з ким). Спорить. Чуб. III. 221. Не в правді братік кохався, що за сестрицю змагався. Мет. 194. Ой добре, добре чуже дитя бить, що ні свариться, ні змагається. Чуб. V. 700. Змагались тоді між собою. Єв. І. I. 52. Змагається з нами, що нема у світі ані добрих людей, ані правди у людей. МВ. II. 152. *2) (з ким). Бороться. Сл. Нік. *3) Усиливаться. Змагався вітер. Борд. *4) (до чо́го). Стремиться. Сл. Нік.
*Змага́ч, ча́, м. 1) Спорщик. 2) Боец, поборник. Желех.
Змагли́вий, а, е. Спорливый, задорный. Він трохи змагливий був. О. 1862. V. 35.
Змагну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Возразить, заспорить. Всяке обіждає, корить, а вона і не змагнеться. Г. Барв. 14.
Зма́жка, ки, ж. Ум. от зма́га.
Зма́зувати, зую, єш, сов. в. зма́зати, жу, жеш, гл. Смазывать, смазать. Чоботи здорові і добре змазані. МВ. I. 115.
Зма́зуватися, зуюся, єшся, сов. в. зма́затися, жуся, жешся, гл. Смазываться, смазаться.
Змазу́ритися, рюся, ришся, гл. Запачкаться, испачкаться. Вх. Лем. 420.
Змайну́ти, ну́, не́ш, гл. Мелькнуть, улететь.
Змайструва́ти, ру́ю, єш, гл. Смастерить. Вже так змайструю, як самому собі. Г. Барв. 186. Чи ти вже, Ярино, змайструвала нам що небудь? Шевч. 246.
Зма́леньку, зма́лечку, нар. Ум. от зма́лку.
Зма́литися, люся, лишся, гл. Умалиться, сделаться маленьким; делать как маленький. Не казав би то — мала, а то велика та змалилась. Ном. № 6493. Ото змалилася — зазмагалася з дитиною. Харьк.
Змалі́ти, лі́ю, єш, гл. Сделаться меньше, уменьшиться. Желех.
Зма́лку, нар. С малолетства. Як не дав бог талану змалку, то й не буде до останку. Ном. № 1749. Був якийсь задумливий змалку. МВ. II. 8. Один ще змалку вдатний шпак у щиглика співать навчився. Гліб. 85. Ум. Зма́леньку, зма́лечку. При мені вона й зросла, бо сиротою зосталася змалечку. МВ. II. 19. Оттак нам довелося йти ще змалечку колючу ниву. Шевч. 634.
Змальо́вувати, вую, єш, сов. в. змалюва́ти, лю́ю, єш, гл. 1) Писать, написать, изобразить (красками, словом, мыслью). Та коли б була знала та з тобою не стояла, то б я собі була малярика мала, я б своє личенько тоді
