Левиц. (Правда, 1868, 497). Лежить мертвий, що-м його любила, не злучили нас, то злучить могила. Чуб. V. 117. Що бог злучив, чоловік нехай не розлучає. Єв. Мр. X. 9. *2) Производить случку животных. Сл. Нік.
Злуча́тися, ча́юся, єшся, сов. в. злучи́тися, чу́ся, чишся, гл. Соединяться, соединиться. Горить що-небудь тільки через те, що кислорід з їм злучається. Дещо, 80.
*Злу́чений, а, е. Соединенный, Злучені штати, а не Сполучені штати. Н.-Левиц.
Злуче́ння, ня, с. Соединение. Злучення України з Москвою. Левиц. (Правда, 1868, 448).
Злу́щувати, щую, єш, сов. в. злу́щити, щу, щиш, гл. 1) Сдирать, содрать, счистить. *2) Злущу́вати стерню́. Мелко пахать по жнивью ('стереня). Пир. у., Конон.
Злю́бини, бин, ж. мн. Название обряда сватовства в некоторых местностях (напр., в Кобринском у.) Чуб. IV. 658. См. Дівошлю́б 2.
Злюби́ти, блю́, биш, гл. 1) Полюбить. Його козаки злюбили. ЗОЮР. I. 216. Бодай тебе, мій миленький, инша не злюбила. Мет. 64. Голубонька вбив, голубку злюбив. Лавр. 81. 2) Він злюби́в, вона́ злюби́ла. Ему, ей понравилось. Дали Христу ім'я Петро, — божа мати не злюбила. Гол. IV. 549. Не злюбив собі місця. Ном. № 10248.
Злюби́тися, блю́ся, бишся, гл. 1) Полюбить (взаимно). Злюбилася дівчинонька з другим козаком. Чуб. V. 204. 2) Понравиться. А більш за те їй не злюбився, що, бачиш, в Трої народився. Котл. Ен. II. 10.
Злюдні́ти, ні́ю, єш, гл. Обезлюдеть. Він житиме на хуторі, поки є люде на степу, а як злюдніє, то він утече. Миус. окр.
Злю́ка, ки, об. Злой человек. К. Іов. 50. Гліб. 116. Чи він добрий, чи він злюка, ой що вам до того. Макс. (1834), 79. Ум. злю́чка.
Злю́лятися, ляюся, єшся, гл. Напиться пьяным. На радощах так злюлявся, аж очі заплющив. Подольск. г.
Злю́патися, паюся, єшся, гл. Рассвирепеть, сильно рассердиться. Драг. 100.
*Злюті́ти, ті́ю, єш, гл. Сделаться лютым. Сл. Яворн.
Злю́чий, злю́щий, а, е. Ув. от злий 1. Очень злой. Злючих собак держала. Хата, 99. Дізнає злющий злої муки. К. Псал. 8.
Злю́чка, ки, об. Ум. от злю́ка.
Злю́щий. См. Злю́чий.
Зля́ганий, а, е. Слегшийся. Як зляганий сніг, то вітер не вдере. НВолын. у.
Зляга́ння, ня, с. Совокупление, сношения половые. Харьк. у.
Зляга́ти, га́ю, єш, сов. в. злягти́, жу, жеш, гл. 1) Склоняться, склониться на что-либо, опереться на что-либо. Зліг на лісу, постояв. О. 1861. VIII. 20. (Пані) сунула з горниці, злягаючи на руки двох хороше зодягнених дівок. Мир. ХРВ. 104. 2) Разрешаться, разрешиться от бремени. Уже Дарина злягла. Жінка злягла. КС. 1893. VII. 74. Одному чоловікові злягла вночі жінка. Федьк.
Зляга́тися, га́юся, єшся, сов. в. злягти́ся, зля́жуся, жешся, гл. Совокупляться, вступать, вступить в связь любовную. А та, чи зляглась, чи не зляглась з ужакою, — вже й завагоніла. ЗОЮР. II. 33. Ходив чоловік у чумацьтво, а жінка тим часом із салдатом зляглась. Мнж. 95. Злігся свекор з невісткою. НВолын. у.
Злягчи́, зля́жу, жеш, гл. = Злягти́. Желех.
*Зляк, ку, м. Испуг. І з місця не зворухнеться од зляку. Сл. Яворн.
*Зля́кано, нар. Испугано. Сл. Нік.
Зляка́ти, ка́ю, єш, гл. Испугать. Не вір, то звір, хоч не вкусе, то зляка. Ном. № 4309. Запитала вона зляканим голосом. Мир. ХРВ. 17.
Зляка́тися, ка́юся, єшся, гл. Испугаться. Жінка, злякавшись, упала перед ним. Єв. Мр. V. 33. Еней, пожар такий уздрівши, злякався, побілів як сніг. Котл. Ен. II. 30. Злякався хлопчик, аж поблід. Гліб. 56.
Злякну́ти(ся), кну́(ся), не́ш(ся), гл. = Зляка́тися. Вона злякнулася його. Павлогр. у. Ти, Ляше, злякнеш і з коня впадеш, сам присиплешся землею. Мет. 400.
