хотя промовив Сухобрус і замовк. Левиц. Пов. 42. Знехочу баба порося ззіла. Посл.
Зне́хтати, таю, єш, гл. = Зне́хтувати. Знехтали став, та й нема тепер. НВолын. у.
Зне́хтування, ня, с. 1) Небрежение; порча от небрежного обращения. 2) Пренебрежение.
Зне́хтувати, тую, єш, гл. 1) Испортить небрежно обращаясь. 2) Пренебречь, оставить без внимания, забросить. Підійметься угору, кого знехтували люде. К. Псал. 26. Знехтували мене сірому. Г. Барв. 196.
*Знеці́нення, ня, с. Обесценивание, обесценение. Сл. Нік.
*Знеці́нювати, нюю, єш, сов. в. знеціни́ти, ню́, ниш, гл. Обесценивать, обесценить.
*Знеці́нюватися, нююся, єшся, сов. в. знеціни́тися, ню́ся, нишся, гл. Обесцениваться, обесцениться.
Знече́в'я, нар. Неожиданно. Як ось знечев'я вбіг Меркурій, засапавшися, до богів. Котл. Ен. II. 20. Собака знечев'я як кинеться на мене. См. Нече́вля.
Зни́ділий, а, е. Зачахнувший, исхудалый.
Зни́діти, дію, єш, гл. Зачахнуть, исхудать. Аж знидів, ждучи грошей. Черк. у. Зниділо дитятко, зниділо, на гору воду носячи. Чуб. III. 178. Аби зниділи як віск на огні, піна на воді, роса на траві; так аби зниділи уроки от… Гол. IV. 539.
Знижа́ти, жа́ю, єш, сов. в. знизи́ти, жу́, зи́ш, гл. 1) Понижать, понизить, опускать, опустить. Я ні перед ким очей не знизив. К. Бай. 12. 2) Унижать, унизить. Не хочеться рід свій поважний знизити. Г. Барв. 423.
Знижа́тися, жа́юся, єшся, сов. в. знизи́тися, жу́ся, зи́шся, гл. 1) Понижаться, понизиться. Горо моя, горо, то єсь ся знижала. Гол. I. 336. 2) Унижаться, унизиться.
*Зни́ження, ня, с. Снижение, понижение. Сл. Нік.
*Зни́жка, ки, ж. Скидка, уступка. Сл. Нік.
Зниза́ти. См. Зни́зувати.
Знизи́ти, ся. См. Знижа́ти, ся.
Знизну́ти(ся), зну(ся), не́ш(ся), гл. — плечи́ма. Пожать плечами. Знизнувсь плечима та й пішов. НВолын. у.
Зни́зу, нар. Снизу. Ном., стр. 284. № 1545. Подай нам, господи, з неба дрібен дощик, а знизу буйний вітер. Чуб. V. 933.
Зни́зувати, зую, єш, сов. в. зниза́ти, жу́, жеш, гл. 1) Снизывать, снизать. Знижи мені оце намисто. Гринч. 2) Натыкать, наткнуть на что острое, пронзить. Возміте Байду, повісіте і на острий гак знижіте. АД. I. 149. 3) — плечи́ма. Пожимать, пожать плечами.
Зника́ти, ка́ю, єш, сов. в. зни́к(ну)ти, ну, неш, гл. Исчезать, исчезнуть, пропадать, пропасть. Що гинуть без сліду, що мов сон зникають. К. Досв. 53. Щоб ти не зросло більше — таке і зникло. Ном. № 8713. Удень її не бачили: робила при панії, а ввечері знов зникла. МВ. II. 44. Не знала, чого й куди Василь її дівався; чи на довго він зник; чи вернеться і коли ще то буде. Кв. I. 65. І в той час скирти і клуня зайнялись і зорі зникли. Шевч. 335.
*Зни́клий, а, е. Исчезнувший. Сл. Нік.
*Зни́кнення, ня, с. Исчезновение. Сл. Нік.
Зни́мець, мця, м. Льстец, подлипало. Подольск. г.
Зни́мка, ки, ж. Льстивая женщина, подлиза. Подольск. г.
*Зни́мок, мка, м. Снимок. Сл. Нік.
Знирну́ти, ну́, не́ш, гл. Вынырнуть, всплыть. Адже не знирнула, так вона й не відьма. Кв. II. 94.
Зни́титися, чуся, тишся, гл. = Зні́титися. Прийшов, знитившись до волости. Черк. у. Прийшов до старшини, знитивсь, ніби заправди вбогий, слабий. Каменец. у.
Зни́шка, нар. Исподтишка, украдкой. Знишка мішки рве: то це такий чоловік. Черк. у. Як ниця собака — знишка рве. Ном. № 3039.
Зни́шкнути, ну, неш, гл. Притихнуть, смолкнуть.
Зни́щення, ня, с. Уничтожение, истребление.
Зни́щіти, щію, єш, гл. Обеднеть,
