Знема́ганий, а, е. — на. Изнеможенный чем. Постреляний, порубаний, на рани смертельні знемаганий. Мет. 440.
Знемага́ти, га́ю, єш, гл. — на. Изнемогать от. То тим вони спочивали, що на рани постреляні да порубані дуже знемагали. Макс. (1849), 17. На сон знемага́ти. Сильно хотеть спать. А которії хмельні бували, на сон знемагали. Макс. (1849), 39.
Знеми́лити, лю, лиш, гл. Сделать неприятным. Світ мені знемилила. Г. Барв. 72.
Знеми́литися, люся, лишся, гл. = Знеми́літи.
Знеми́літи, лію, єш, гл. Сделаться неприятным.
Знемо́га, ги, ж. Изнеможение, слабость. Мир. ХРВ. 56. Знов у знемозі впала Тетяна на траву. Г. Барв. 540. См. Знема́га.
Знемога́ти, га́ю, єш, гл. = Знемага́ти.
Знемогти́ся, жуся, жешся, гл. Утомиться, устать, изнемочь, выбиться из сил. Погасли очі, знемоглися руки. К. ХП. 53. Знемігся ж мов і задрімав. Котл. Ен. II. 36.
Знемочи́, жу, жеш, гл. = Знемогти́ся. Желех.
Знемощі́ти, щі́ю, єш, гл. Изнемочь, обессилеть. Стане навколішки і молиться собі, аж поки знемощіє. Гринч. II. 153.
Знена́видіти, джу, диш, гл. Возненавидеть. Рудч. Ск. I. 138. Мати сина та оженила, молоду невістку та зненавиділа. Мл. л. сб. 236.
*Знена́висний, а, е. Ставший ненавистным. Екатериносл. г. Сл. Яворн.
Знена́вистити, щу, стиш, гл. = Знена́видіти. Зненавистили люде старшину та й не схотіли його вдруге вибірати. Волч. у. (Лободовск.).
*Знена́дійки, нар. = Знена́цька. Желех.
Знена́знімка, нар. = Зне́знімка. Харьк.
Знена́па, нар. = Знена́цька. Шух. I. 180.
Знена́цька, нар. Неожиданно, внезапно. Киев. у. Напасть на ворогів збірався, зненацька копоті їм дать. Котл. Ен. V. 28. Зненацька ударили на всі московськії сили. Гол. I. 32.
Знео́бачка, нар. Неожиданно. Коли знеобачка Настин регіт почувся. МВ. II. 46.
*Знеохо́та, ти, ж. Нежелание, равнодушие, апатия. Але він зразу замовк. Знеохота опанувала його. Коцюб.
*Знеохо́чений, а, е. Обезкураженный.
*Знеохо́чення, ня, с. = Знеохо́та.
Знеохо́чувати, чую, єш, сов. в. знеохо́тити, хо́чу, тиш, гл. Обезкураживать, обезкуражить, лишить охоты, желания. Желех.
*Знеохо́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. знеохо́титися, чуся, тишся, гл. Терять, потерять охоту, желание.
*Знеприто́мніти, ні́ю, єш, гл. Потерять сознание, потерять рассудок. Сл. Яворн.
*Зне́путити, пучу, тиш, гл. 1) Сбить с пути, с толку. 2) Сбиться с пути. 3) Испортить. Полт. г. Сл. Яворн.
*Знерво́ваний, а, е. Расстроенный, взволнованный Сл. Нік.
*Знерво́ваність, ности, ж. Взволнованность, нервность, нервничание.
*Знервува́тися, уюся, єшся, гл. 1) Изнервничаться. 2) Разнервничаться. Сл. Нік.
Знесе́ння, ня, с. 1) Снесение. 2) Уничтожение, упразднение, отмена. Левиц. (Правда, 1868, 485).
Знеси́літи, лію, єш, гл. Обессилеть. Знесилів я духом. Г. Барв. 411.
*Знеси́лля, ля, с. Бессилие. А я рвався і падав в болото із знесилля і не уступав. Стефан.
Знесла́вити. См. Знеславлювати.
Знесла́влювати, люю, єш, знеславля́ти, вля́ю, єш, сов. в. знесла́вити, влю, виш, гл. Обесславливать, обесславить. Желех.
Зне́сти́, ся. См. Зно́сити, ся.
Зне́стямка, нар. В беспамятстве.
Зне́тельки, нар. = Знена́цька. Знетельки шурхнула маленька сіренька пташка. О. 1862. VII. 48, 49.
Зне́тушити, шу, шиш, гл. Испортить. Знетушив мій сіряк чисто. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Зне́хотя, зне́хочу, нар. Нехотя, против воли, неохотно. Давно! — зне-
