сделаться нищим. Як Василь збіднів, так і Онисько знищів. Мир. ХРВ. 138.
Зни́щувати, щую, єш, сов. в. зни́щити, щу, щиш, гл. Уничтожать, уничтожить, истреблять, истребить. Знищу, — каже, — його з землі, знищу усе, од чоловіка до скотини. Опат. 15.
Зні́вечити, чу, чиш, гл. Испортить; изуродовать, искалечить. Знівечив чоловіка. Ном. № 4021. Десять літ неволі… знівечили, убили мою віру і надію. Шевч. (О. 1861. X. 8).
Зні́вечитися, чуся, чишся, гл. Искалечиться, изуродоваться. Я ще не дуже зостарівся, та знівечився. Шевч. (О. 1861. X. 9).
Зні́гатися, гаюся, єшся, гл. Устать, обессилеть. Ходив до Хотиня та так ся знігав. Каменец. у.
Зні́жувати, жую, єш, сов. в. зні́жити, жу, жиш, гл. Изнеживать, изнежить. Желех. Десь мабуть за пана думала мати тебе оддати, що так зніжила. Харьк.
Знікче́мнілий, а, е. Сделавшийся ни к чему негодным.
Знікче́мніти, нію, єш, гл. Сделаться ничтожным, негодным. Наші предки знікчемніли. К. Гр. Кв. XXXIV. *Коли б я нараз перестав на жінок дивитися, то чи не знікчемнів би я. Лепкий.
Зніма́ти, ма́ю, єш, сов. в. зня́ти, зніму́, меш, гл. 1) Снимать, снять. І шапки не зняв, і руки не дав, не прощався зо мною. Мет. 67. Пішов коток на торжок, купив собі кожушок. Треба з кота зняти та дитині дати. Макс. (1849). 103. Із правої рученьки перстень зняв. Мет. 168. Зняли з нього головоньку. Мет. 77. Вернися, милий, з чужої сторононьки, зніми журбу з моєї головоньки. Чуб. V. 861. 2) Поднимать, поднять. Лучче мені, мати, важкий камінь зняти. Мет. 259. Зняв руки до бога. Левиц. ПЙО. I. 263. До тебе очі я знімаю, небесний жителю і царю. К. Псал. 291. Филю зо дна моря знімає. АД. I. 192. *І, знімаючи голову вгору, приказує дівчатам. Лепкий. 3) — бу́чу. Поднять шум, крик. Зняла ж бучу Пилипиха, як визналась батькова подія. МВ. II. 118. 4) — го́лос, річ. Начинать, начать говорить. МВ. II. 96. Знявши одна жінка зміж народу голос, каже. Єв. Л. XI. 27. 5) — щот. Считать, сосчитать. Неможна з цього маку нікому щоту знімати. Чуб. I. 85.
Зніма́тися, ма́юся, єшся, сов. в. зня́тися, зніму́ся, мешся, гл. 1) Сниматься, сняться, быть снятым. 2) Подниматься, подняться с места, вставать, встать; двинуться, взлетать, взлететь вверх. Хоче знятись з лави, та не сила — наче прикипів. МВ. (КС. 1902. X. 147). Знялися всі і пішли. Св. Л. 86. Султан турецький з янчарами на Русь і Польщу знявся. К. ЦН. 211. Знялись з води утята. Греб. 387. Козак — як той голуб: знявся та й полинув. Ном. № 785. Коли б ми не так думали, то й не знялись би вгору до великого задуму. К. ХП. 9. Зня́тись на но́ги. Подняться, стать, а в переносном значении: вырости. Люде якось її вигодували, закіль знялась на ноги. Г. Барв. 175. Пузире́м зня́тися. О теле: покрыться пузырем (напр., от обжога). Мале… до половини пузирем знялося. Г. Барв. 53. 3) — бу́рі, ві́трові, бу́чі. Подниматься, подняться (о буре, ветре, шуме или крике).
Знімі́ти, мі́ю, єш, гл. Онеметь.
*Знімки́, кі́в, м. мн. Молочные сливки. Желех.
Зні́мчити, чу, чиш, гл. Онемечить. Желех.
Зні́мчитися, чуся, чишся, гл. Онемечиться. Желех.
Зні́сок, ску, м. 1) Последнее, самое маленькое яйцо, снесенное курицею. 2) Последний ребенок у матери.
Зніт, ту, м. — діво́чий. Раст. Epilobium palustre. Лв. 98.
Зні́тийник, ка, м. — хло́пський. Раст. Epilobium angustifolium. Лв. 98.
Зні́титися, чуся, тишся, гл. Притаиться, прижаться робко, с'ежиться, стараясь быть как можно менее заметным; переносно: уничтожиться, представиться ничтожным. Усякому дає дорогу, а сам знітиться так, мов той цуцик, ускочивши в хату. К. ЧР. 263. Зігнувся, знітився. МВ. I. 115. Він никне, мовкне, знітившись таїться, як серце кволе в нещасливій долі. К. Дз. 229.
Зніче́в'я, нар. = Знече́в'я. Гліб. 3.
*Зніякові́ти, ві́ю, єш, гл. Почув-
