ствовать неловкость, сконфузиться. Сл. Нік.
Знов, нар. Снова, опять. І знов увійшов у Капернаум. Єв. Мр. II. 1. Та йди, нене, знов до мене. Макс. (1849), № 24. *Ча́сом знов навпаки́. Бывает и наоборот. Ніхто тобі й на очі не покажеться. Часом знов навпаки: на кожнім кроці здибаєш людей. Борд.
Зновля́ти, ля́ю, єш, сов. в. знови́ти, влю́, ви́ш, гл. Возобновлять, возобновить. Левч. 14.
Зновові́рений, а, е. Обращенный в новую веру. Встречено только у Кулиша. К. ПС. 139.
Зно́ву, нар. = Знов. Ном. № 12010. Знову закипіло синє море; вздовж байдака знову похожає пан отаман. Шевч. 50.
Знос, су, м. В выражении: до зно́су — до износу. Сорочечку до зносу носить. Шевч. 331.
Зноса́тіти, тію, єш, гл. О лошадях: заболеть сапом. Зносатів кінь. Каменец. у.
*Зно́сини, син, ж. мн. Сношения. Сл. Нік.
Зно́сити, шу, сиш, сов. в. знести́, су́, се́ш, гл. 1) Сносить, снести с чего-либо вниз или с какого-либо места. «Зносьте худобу!» А добра ж то повнісінький віз, іще й намисто товсте. Стали зносить. Рудч. Ск. II. 58. Тиха вода, тиха, бережечки зносить. Мл. л. сб. 329. А далі і знесло млинок. Хата. 51. 2) Снашивать, снести из разных мест в одно. 3 нечистою силою збірає і зносить людям гроші. Стор. МПр. 169. 3) Сносить, снести снизу вверх. Зніс на горище мішок з половою. Гринч. Зносють на віз скриню. Гринч. III. 546. 4) Поднимать, поднять, возносить, вознести. Високо к небу очі свої зносять. Гол. I. 34. Як знесете вгору сина. Єв. І. VIII. 28. 5) Рубить, срубить, срезать, снять. Так живо ниву знесемо. Хата. 103. Тобі голову знесу по самі плечі. Рудч. Ск. I. 45. 6) Переносить, перенести, выносить, вынести, вытерпеть. Ой як важко сплисти море, то так тяжко знести горе. Мл. л. сб. 260. Гаразду знести не може, а біду терпить. Ном. № 2208. 7) Уничтожать, уничтожить, упразднять, упразднить, отменить. Мало не пів села пожежа знесла. Г. Барв. 456. Їхній приговор знесуть. Павлогр. у. Хвалиться знести всю шляхту й панство. К. ЦН. 256. 8) Только сов. в. О яйцах: снести. Та була в їх курочка ряба, та злізла на поличку, та знесла яєчко. Чуб. III. 107. 9) Зно́сити ми́слі, зно́сити ми́слям. Думать. Я до тебе не говорю, тілько мислі зношу. Чуб. V. 327. Мислоньки мене зносять. Гринч. III. 246. 10) — голово́ю. Быть в состоянии по своему уму сделать что-либо, соображать, сообразить, уразуметь. Чи він би ж громадське діло зніс головою. Киев. у. Що ж вам, свату, вражу я? Їй богу й головою не знесу. Грин. II. 208. 11) Охо́та зно́се. Охота есть, берет. Як зносе його охота ковалювати, най учиться. Каменец. у.
Зноси́ти, шу́, сиш, гл. Износить. І в жупанах не ходила, доброї свити не зносила. Мет. 237. Вона тії сережечки про буддень зносила. Чуб. III. 131. Без роскоші, без любови зношу свої чорні брови. Шевч. 475.
Зно́ситися, шуся, сишся, сов. в. знести́ся, су́ся, се́шся, гл. 1) Возноситься, вознестись, подыматься, подняться. Нехай лихий знесеться хоч до неба. К. Іов. 43. Уже качки зносяться. Каменец. у. 2) Только сов. в. О птицах: снести яйцо. *3) Сноситься, быть снесенным. Сл. Нік. *4) (з ким) сноситься, снестись (с кем).
Зноси́тися, шу́ся, сишся, гл. Износиться. Зносилася свити. І краса була — не знать, коли зносилася. Мир. Пов. I. 117.
Зно́сок, ска, м. = Зні́сок. Куряче яйце, зносок називаємоє. Воно маленьке, таке як гороб'яче. Драг. 57.
Зно́чі, нар. 1) Вчера вечером. А я зночі пряла клоччє, а сьогоднє волос. Гол. III. 377. *2) Со вчерашнего вечера. Сл. Нік. *3) С ночи. Сл. Нік.
Зноша́ти, ша́ю, єш и зно́шувати, шую, єш, гл. = Зно́сити. Вх. Лем. 420.
Зну́ди́ти, джу, диш, гл. 1) Истомить. Зсушив мене, знудив мене як билину. Чуб. V. 557. 2) — чим. Почувствовать, что надоело, опротивело что. Ти весела, світом рада, тобі милий
