світ!.. Живо, живо світом знудиш, тяженько здихнеш. Рудан. I. 30.
Зну́ди́тися, джу́ся, дишся, гл. Затосковать. Як би була поїхала, то знудилася б. Могил. у. Тяжко ж мені на серденьку, трохи ся не знуджу. Гол. I. 293. Знудившися життям своїм мертвецьким, жадали ми у вирей полетіти. К. ХП. 96.
Зну́діти, дію, єш, гл. Соскучиться, затосковать. Я аж знудів, ждучи вас. НВолын. у.
*Знудьгува́ти, гу́ю, єш, гл. Проскучать, протосковать. — свій вік. Скорбно, тоскливо прожить свою жизнь. Желех.
Знуща́ння, ня, с. Издевательство.
Знуща́тися, ща́юся, єшся, гл. Издеваться. Що уже не робили, як з неї не знущались. Рудч. Ск. II. 55. Слуги знущались із його. Єв. Мр. XIV. 65.
Зню́хати, хаю, єш, гл. Почуять носом. Не ковбаса — не знюхаєш. Ном. № 5558. Гав-гав! за вітром щось мені її не чути. Не знюхаю. К. Дз. 48.
Зню́хатися, хаюся, єшся, гл. Снюхаться, сойтись. Жіноче плем'я лукаве, що тільки з ким знюхається, то вже певно готове збрехать. Рудч. Ск. I. 132.
Зня́ти, ся. См. Зніма́ти, ся.
Зо, пред. = З. Було їх тисяч зо дві. Єв. Мр. V. 13. Отцева й матчина молитва зо дна моря виймає. Дума. Чайченко танцював зо всіми. МВ. II. 22.
Зоба́ти, ба́ю, єш, гл. = Дзю́бати. Калину зобає, тяженько здихає. Чуб. V. 854.
Зобача́ти, ча́ю, єш, сов. в. зоба́чити, чу, чиш, гл. Видеть, увидеть. Гринч. III. 162, 181. О. 1862. IV. 21. Як я його не зобачу, то не раз заплачу. Чуб. V. 5.
Зоба́чення, ня, с. Свидание. Желех. *До зоба́чення. До свидания. До зобачення, пане! ІГ. 61.
Зоба́чити. См. Зобача́ти.
Зобга́ти, га́ю, єш, гл. = Зібга́ти. Чоловік ніс під плечем зобганий кожух. Екатериносл. у. (Залюбовск.). Дочитавши, Єремія зобгав у жмені лист. Стор. МПр. 88. Не бгай же гнізда у діброві, а зобгай же гніздечко в степу край дороги. Чуб. V. 1087.
Зобга́тися, га́юся, єшся, гл. = Зібга́тися.
Зобіжа́ти, жа́ю, єш, зобіжда́ти, да́ю, єш, сов. в. зобі́дити, джу, диш, гл. Обижать, обидеть. Ніколи не зобіжав її. Мир. Пов. 123. Він і спершу її не поважав, а тепер буде зовсім таки зобіждати. Опат. 48. Хиба мене зобідила людина? К. Іов. 45. Як же ти міг так зобідить чоловіка? Гринч. II. 72.
*Зобопі́льний, а, е. Взаимный. Полт. г. Сл. Яворн.
Зобра́ти, зберу́, ре́ш, гл. и пр. = Зібра́ти и пр.
Зоброкува́ти, ку́ю, єш, гл. — обрі́к. Исполнить данный обет, наложенную на себя эпитимию. Колись спокутую (гріх) або крівавою войною, або роботою на манастирь важкою. Хвалити бога, задержались іще в нас манастирі благочестиві: є де оброчникові свій оброк зоброкувати. К. ЦН. 220.
Зо́бува, ви, ж. Обувь. Черк. у. Ном. № 7334.
Зобува́ти, ва́ю, єш, сов. в. зобу́ти, бу́ю, єш, гл. Обувать, обуть. КС. 1883. II. 379. Мнж. 13. Посилає рано по воду не зобуту, не зодягнену. Чуб. V. 765.
Зобува́тися, ва́юся, єшся, сов. в. зобу́тися, бу́юся, єшся, гл. Обуваться, обуться. З сем'єю вигодувався, зодігся і зобувся. Сим. 196.
Зовзи́ля, зовзу́ля, лі, ж. = Зозу́ля. Прилетіла зовзиля кувати. Зовзуля рабая раненько встала. Зенькевич.
Зови́ця, ці, ж. Золовка. Ой як мені сії суми пересумувати, ой як мені та зовицю сестрицею звати. Мет. 159. Ум. Зови́чка. Зовичко-сестричко, порятуй мене молоденьку. Гринч. III. 308. Хоть діверко пустить, — завичка не пустить. Чуб. III. 140.
Зо́всі и зо́всі́м, нар. Совсем, вовсе. Був я там, де люд зовсі не такий, як у нас. О. 1862. IV. 81. От пробі — Великдень, а він зовсім не великий. Ном. № 430.
Зову́хна, ни, ж. = Зови́ця. Желех.
Зов'я́лий, а, е и пр. = Зів'я́лий и пр.
Зогляда́ти, да́ю, єш, гл. Созерцать, смотреть на. Бо як тебе зоглядаю,
