Їдо́м, нар. Поедом. Їдом тебе їсть. Ном. № 12225.
Їдо́мий, а, е. С'едобный. Їдома річ. Черк. у. Полова хто-й-зна як їдома. Славянос. у. Молоте та потрапляє, щоб солома їдоміша була скотині, не дуже вимолочує зерно. Грин. I. 299.
*Їду́н, на́, м. = Їде́ць. Полт. губ. Сл. Яворн.
Їду́ха, хи, ж. Охотница поесть.
Їдце́м, нар. = Їдо́м. Їдцем їсти.
*Їдь, їді, ж. 1) Яд, едкое вещество. Сл. Нік. 2) В выражении: їдь в ха́ті. Ссора в доме, семействе. Юрк. Под.
Їдьма́, нар. = Їдо́м. За панщини пани їдьма їли людей. НВолын. у. Невістка їдьма їсть бабу й діда. Г. Барв. 487.
Їє́шня, ні, ж. = Яє́шня.
Їжа, жі, ж. Еда. Рудч. Ск. I. 3, 29, 115.
Їжа́к, ка́, м. 1) Еж. Котл. Ен. I. 11. Ном. № 6388. 2) Род намордника с колючками, надеваемый на телят, чтобы они не могли сами сосать корову. Каменец. у.
Їжако́вий, а, е. 1) Ежовый. Їжаковим салом треба мазати, так і погоїться. Харьк. *2) Їжако́вий копи́т, їжако́ва нога́. Нога у лошади, распухшая от мокреца. В. Королів.
Їжакува́тий, а, е. Вз'ерошенный, с торчащей шерстью. Їжакуватий віл. Черк. у.
Їжачи́ха, хи, ж. Еж-самка. Лубен. у.
Їжачи́ч, ча, м. Еж-самец. Чи воно їжачич, чи їжачиха? Лубен. у.
Ї́жик, ка, м. = Їжа́к. Чуб. II. 367.
Ї́житися, жуся, жишся, гл. 1) Щетиниться. Харьк. у. О волосах: подниматься. Аж серце хлопцеві завмірало, аж волосся їжилось. Св. Л. 217. 2) Важничать. Чого воно (школяр) їжиться? чого дметься, як шкурлат на жару? — думав собі хурман. Св. Л. 168.
*Ї́жка, ки, ж. Пища, ядение. Сл. Нік.
Ї́жно, нар. Сытно, достаточно пищи. Хоч не їжно, так уліжно. Ном. № 10387.
Їз, ї́зу, м. Запруда речки для ловли рыбы. Ном. № 14145. См. Яз. Ум. Їзо́к. Сим. 146.
Їзда́, ди́, ж. Езда. Рудч. Ск. II. 171. Санна їзда — ангельска їзда, але дідчий виворот. Ном. № 11433.
Їзде́ць, дця́, м. Ездок. К. ЧР. 92. Вчора увечері приїхав їздець. МВ. I.
Їзджа́лий, а, е. О лошадях: езжалый. Сим. 153. Бідкається, де б йому купити на старість їзджалого смирного коня. О. 1861. X. 21.
*Ї́зджений, а, е. Езженный. Сл. Нік.
Ї́здити, джу, диш, гл. Ездить. Дарованим конем не їздити. Ном. № 4615. У Київ їздить всякий год. Шевч. 463.
Ї́здитися, джуся, дишся, гл. Постоянно ездить, раз'езжать. Їздиться усюди з їм. Змиев. у.
*Їзді́вський, а, е. Наезднический. Сл. Нік.
Їздня́, ні́, ж. Постоянная езда. Подольск. г.
Їзду́н, на́, м. Ездок. А чи довго туди їхати верхи? — Хто його зна, — як який їздун. Александров. у., Екатеринославск. г.
Їзи́ти, їжу́, зи́ш, гл. Перегораживать реку для ловли рыбы. Їзи їзити. Гринч.
*Їзовни́к, ка́, м. Заведующий їзом (см.). Херс. г. Сл. Яворн.
Їзо́к, зка́, м. Ум. от їз.
Її, їй, мест. Родит., винит. и дат. пад. от вона́.
Їй-бо, їй-бо́гу = Єй-бо́гу. Ном. № 4356, 6298.
Ї́кло, ла, с. Клык. Як піймав вовк їклом за хвіст, так і роспоров хвіст. Черк. у.
*Їлки́й, а́, е́. Прогорклый, ёлкий. Їлке масло. Крим.
Ї́мельга, ги, ж. Камыш с травою. Одес. у.
Їр, їра, м. Название буквы Ь (в Галиции.) Желех.
Їро́ваний, а, е. Шитый тонкими нитками мелкими стежками. МУЕ. I. 76.
Їство́, ва́, с. Кушанье, *пища. І де ті в господа взялися усякі штучнії їства. Шевч. 528. *Огірочки, картопелька — оце моє їство. А. Тесл.
Ї́сти, їм, їси́, їсть, їмо́, їсте́, їдя́ть, гл. 1) Есть. Ходить, неначе не ївши. Ном. № 10991. Їло б ся сласно, а робити страшно. Ном. № 12185. Хто їдячи співає, буде мати дурну жінку.
