жа́ти у голові́ ро́зум до́брий. Быть благоразумным, рассудительным. Не потурай, дівчинонько, моїй розмовонці, держи сама розум добрий в своїй головонці. — Держала б я розум добрий, да впустила в воду, не вповала на худобу, а на його вроду. Мет. 83.
Держа́тися, жу́ся, жи́шся, гл. 1) Держаться. 2) Придерживаться, держаться. Держись берега! Ном. № 3359. Держися війська все середнього. Чуб. III. 271. Наперед не виривайся, ззаду не зоставайся, середини держись. Ном. № 5862. Держись за землю! Ном. 6643. — ха́ти. Бывать, быть дома. Я для тебе недобрим був чоловіком: як не лежав, то ходив, або й хати не держався. Св. Л. 97—98. Дітвора й хати не держалась — розбрелись, хто куди попав. Св. Л. 175. — голови́. Удерживаться в голове. Антосьо слухав сю мову, а вона йому й голови не держалась. Св. Л. 191. 3) Не отступать, не сдаваться, держаться. Держись, козаче, отаманом будеш. Ном. 4) Поддерживаться, иметь опору. Пани мужиками тільки й держуться. 5) Находиться, пребывать. Зімою риба держиться на дні. Держа́тися ку́пи. Быть вместе. Таке́, що й ку́пи не держи́ться. Несообразность. Вигадаєте таке, що й купи не держиться. Левиц. Пов. 186.
Держа́чка, ки, ж. Перила. Угор.
Держачо́к, чка́, м. Ум. от держа́к.
Де́рживо, ва, с. Иждивение, содержание. Мати живе на його держиві.
Де́ржівно́, на́, с. 1) = Де́ржално. Шух. I. 164, 214, 166. 2) Часть мотовила. Шух. I. 150. 3) Часть ботеле́ва. Шух. I. 215. 4) = Держа́к 2. Шух. I. 148.
Держки́й, а́, е́. 1) Цепкий, липкий. Глина держка, добра для муру. Миус. окр. 2) Стойкий, устойчивый; о судне также: поднимающий много груза. Це держкий човен: хоч би ми й усі посідали, то здержить. Харьк. г.
*Де́ржкість, кости, ж. Устойчивость. Сл. Дубр.
Дерзки́й, а́, е́. 1) Упругий, жесткий, *тугой. Трава дерзка, трудно тепер її косити. Сквир. у. *2) Бодрый, сильный. Він ще зовсім дерзкий дід. Под. Юрк. Berneker. Sl. etym. Wört.
*Дерзтки́й = Дерзки́й. Под. Брацл.
Дери́люд, да, м. Обдиратель, грабитель. Рк. Левиц.
Дери́нник, ка, м. Раст. Rubus caesius. Лв. 101.
Дери́хвіст, хвоста, м. Хвастун, задира, фат. Сквир. у.
Дері́зний, а, е. Задеристый.
Дері́й, рія́, м. 1) = Деру́н. Бога роди! І в Харькові в палаті добрі дерії. Харьк. 2) Напильник. Черном. 3) Тот, который дерет овечью шерсть.
Дері́ння, ня, с. Рвание. НВолын. у.
Дерка́ч, ча́, м. 1) Коростель (птица). Rallus crex. А в очереті та деркач дере, пусти, мати, на юлицю, бо аж плач бере. Лавр. 32. 2) Веник без листьев, голик. Баба вловила, в міх положила, деркачем била. Ном. № 9627. 3) Название вола тонкого и высокого, с подтянутым животом. КС. 1898. VII. 46. 4) Трещетка ветряная или ручная для спугивания птиц в огороде или саду. Части ручн. деркача́: па́льки, карбо́ваний вало́к, фіст. Шух. I. 112, 166, 167. 5) Род игры с трещеткой. Ив. 43. Ум. Дерка́чик.
Деркача́, ча́ти, с. Птенец коростель. Ум. Деркача́тко, деркача́точко.
Дерка́чик, ка, м. Ум. от дерка́ч.
Деркачиня́, ня́ти, с. = Деркача́.
Дерка́читися, чуся, чишся, гл. Истираться (о венике). Уже віник деркачиться.
Дерки́й, а́, е́. 1) Шероховатый. Вх. Зн. 14. *2) Царапающийся. Не можна писати цим пером — таке дерке. О. Пчілка.
Деркоті́ти, кочу́, чеш, гл. 1) Издавать звук дер-дер. Деркач деркоче. Колесо в возі деркоче. Деркотіли деркачі. Стор. МПр. 2) *2) Жужжать. Муха деркотить у павучинні. Крим.
*Де́рнє, ня́, с. Галицк. со6ир.: Дёрн. Berneker. Sl. etym. Wört.
*Дерни́к, ка, м. Дерн, газон. Поховали і зараз могилу дерником обклали. Крим.
Дерни́на, ни, ж. Кусок дерна. Стор. МПр. 111. Неси оці дві дернині. Киев.
Дерни́ння, ня, с. 1) Место, поросшее дерном. 2) Торф. Черкас. у.
Дерни́ця, ці, ж. 1) Четвероугольник вырезанного для корма маленьких гу-
