*Дешпетува́ти, ту́ю, єш, гл. Дебоширить, безобразничать. Сл. Нік.
Де́шпіт, поту, м. Дебош, скандал. Удався моторний на всякий дешпіт. Полт. Аби йому погуляти та поспівати, наробити дешпоту. Мир. ХРВ. 348.
Де́щиця, ці, ж. 1) Кое-что, нечто. О. 1861. XI. Кух. 23. От ми хочемо росказати дещицю про місяць. Дещо. 59. Не вважайте собі на те, що ми невидющі люде, письма не читаємо, а й ми собі дещицю знаємо. Екатериносл. г. *2) Малость, частица. Дав дещицю хліба. Сл. Нік.
Де́що, мест. 1) Кое-что, нечто. Я маю дещо братові переслати. МВ. I. 28. В селі довго говорили дечого багато. Шевч. 74. Погомоніли де про що і розїхались. Хата. *2) Немного. — дешевше. Несколько дешевле. Сл. Нік.
Де́як, нар. Кое-как. Торік ще деяк жили, а тепера й овсі без хліба зостанемось. Екатерин. г.
Де́який, а, е. Кое-какой, некоторый. Инший легко робить та хороше ходить; а деякий робить, то й піт крівавий його 'бливає, нічого не має. Ном. № 1691. Забравши деяких троянців, осмалених як гиря ланців, п'ятами з Трої накивав. Котл. Ен. I. Сонечко позлизує сніг де з яких горбиків на піску. Кв.
Дє́, меж. Восклицание, которым останавливают бодающегося вола. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Дє́дик, ка, м. Ум. от дє́дьо.
Дєди́на, ни, ж. Село. Піде Марта, піде на другу дєдину. Гол. IV.
Дє́дьо, дя, м. Отец. Ум. Дє́дик. Ой прийшла я до дєдика, дай но, дєдю, воли. Гол. III. 378.
Дж! меж., выражающее звук от взмахивания розгой, хлыстом.
Джа! меж. 1) Цыц! Смирно! Їжте, гості, а ви, діти, джа! 2) Подражание звуку розги при ударе, а потому употребляется в разговоре с детьми в значении удара розгой. Аф. 376.
Джа́врок, рка, джа́воронок, нка, м. = Жа́йворонок. Вх. Лем. 409.
Джаву́р, ра, м. Гяур. К. МБ. X. 10. К. Бай. 149.
Джа́рка, ки, ж. = Ча́рка. А я йому джарку вина, меду дві. Гол. II. 579.
Джбан, ну, м. Жбан. Червоної міді джбан… зостав на варенуху. Г. Барв. 179. Хоч на мені жупан дран, єсть у мене грошей джбан. Млр. л. сб. 254.
Джвя́кати, каю, єш, одн. в. джвя́кнути, ну, неш, гл. 1) Чавкать. 2) Ударить сильно. Я його як джвякнув!.. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Джвя́кнутися, нуся, нешся, гл. Упасть сильно, хлопнуться, удариться при падении. Оце так джвякнулась, трохи кісток усіх не поламала. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Джгут, та́, м. 1) Платок или что-нибудь другое, свернутое наподобие веревки, жгут. Макс. (1849). 60. 2) Род игры в карты. КС. 1887. VI. 471. Гуляти у джгута. Ум. Джгуто́к.
Джгуто́вий, а, е. Жгутовый.
Джгуто́к, тка́, м. Ум. от джгут.
ʼДже, нар., сокращ. из а́дже́. Ведь. Употр. преимущественно после а: Та 'дже ж у старого Лемішки є брат. Левиц. Пов. 329.
Дже́герь, ря, м. Хват, щеголь. Харьк. (А. Павлов).
Джегере́лі, ль, ж. мн. = Джереґе́лі. Джегерелі і дрібушки ще не поросплітались, тільки довга коса… позлипалась запеклою кров'ю. Стор. МПр. 9.
Джеджелу́ха, хи, ж. = Дженджеру́ха. Е, у неї в хаті там так чисто та славно. Вона така джеджелуха, шо на все село. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Джеджо́ра, ри, ж. Соя, сойка, Corvus glandarius. Вх. Зн. 14.
Джеджу́литися, люся, лишся, гл. Кокетничать, хорошиться.
Дженга́лити, лю, лиш, гл. Кусать (о комарах), *жалить. Об спасівці не можна через мухи заснуть, бо дуже кусаються, а тепер через бісової віри комарі: так дженгалять — аж-аж-аж! Конотоп. у.
Дженджерува́ти, ру́ю, єш, гл.? А шо, поїзд скоро піде? — Е, ні, не скоро. — А то ж якийсь біга. — Та то він дженджерує. (Говорилось о маневрировавшем поезде). Харьк. г. Слов. Д. Эварн. *Испорч. аранжировать (поезда).
Дженджеру́ха, хи, ж. Чистуха, щеголиха, франтиха. Ой за гаєм, гаєм, гаєм зелененьким, там орала джендже-
