руха воликом чорненьким. Чуб. V. 1112.
Дже́нджик, ка, м. Франтик, щеголь. Чортів дженджик. Ном. № 3556.
Дженджури́стий, а, е. Щеголеватый, кокетливый. Цур тобі, пек тобі, яка дженджуриста: я купив їй личман, ще хоче й намиста. Чуб. V. 105.
Дже́нчик, ка, м. Насек. = Дрік. Мнж. 178.
Джер, ру, м. Пойло. Закр.
Дже́рга, ги, ж. То же, что и запа́ска, но из неокрашенной шерстяной ткани натурального цвета. Вас. 171. См. Де́рга.
Дже́рґа, ґи, ж. Род подушки. Ослін чи ліжко застелені постелею: сіном, ліжниками, а в головах є джерґа (підклад з ліжника або сіна). Шух. I. 98. *Черемш. «Село виг.».
Дже́рґати, ґаю, єш, гл. Болтать, поговаривать. Почали вже люде джерґати, що то він сам підпалив хату. Волч. у.
Дже́рґіт, ґоту, м. 1) Сильное щебетание птиц. 2) Быстрый и крикливый разговор на непонятном языке (о евреях, напр.).
Джерґота́ти, ґочу́, чеш, джерґотіти, ґочу́, ти́ш, гл. 1) Сильно щебетать, чирикать. Щебечуть і джерґотять пташки, та шурхають ящірки в траві. МВ. I. 156. Также о крике гусей. См. Джеркота́ти. 2) Говорить на непонятном для слушателя языке.
Джерґотня́, ні́, ж. = Дже́рґіт. Жидівська джерґотня. К. Псал. 15.
Джереґе́ля, лі, ж. 1) Коса на голове, сложенная венком. Котл. Ен. Словарь 8. Сплетенная из трех полос коса. Вас. 204. Встречается преимущ. во мн. ч. Тут заплітали джереґелі, дробушечки на головах. Котл. Ен.
Джерела́стий, а, е = Джерела́тий. Киплять меди по кубках джереластих. К. МБ. II. 123.
Джерела́тий, а, е. С большим отверстием, с большим жерлом. К. ЦН. 246. І заревли тоді гармати джерелаті. К. Дз. 70. См. Жерела́тий.
Дже́ре́ло́, ла́, с. 1) Источник, родник, ключ. У сей день роздзявились усі джерела в безодні і повідчинялись небесні хлябі. К. Св. П. I. кн. М. VII. 11. 2) Кипящая ключом вода, кипень. У горщику вгору джерело вискакує, як наче вода у криниці. Волч. у. 3) Жерло. Джерело гармати. 4) Кратер вулкана. Ум. Джере́льце.
Джере́ловий, а, е. Относящийся к дже́ре́лʼу.
Джере́льний, а, е. Ключевой. Е! у цій криниці була славна джерельна вода, та серед літку така холодна, що й губами не доторкнешся. Харьк. г., Лебед. у.
Джере́льце, ця, с. Ум. от дже́ре́ло́.
Джереля́ний, а, е = Джере́льний. Джереляна вода здоровша, ніж річна. Харьк. у.
Джереля́стий, а, е. Богатый источниками, родниками. Джерелястий, криничастий ставок. Г. Барв. 136.
Джеркота́ння, ня, с. = Дже́рґіт. Птаства джеркотання. К. Дз. 214.
Джеркота́ти, кочу́, чеш, джеркоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. = Джерґота́ти. Яка мальована та штучна птиця! вертиться, джеркотить, по дереву скака. Греб. 391. Грин. II. 340. Все тямлють, джеркотять, як гуси по-німецьки. Греб. 388. Жиди джеркочуть тілько та дурять людей хрещених. Стор. МПр. 170. Греб. 367. К. Дз. 147.
Джерло́, ла́, с. = Дже́ре́ло́. А в сій горласі, глянь, грязюка ущерть джерло сповнила. Черномор.
Джерма́ла, ма́л, ж. мн. Щипчики, которыми чабаны вычищают червей у овец. О. 1862. V. Кух. 37. Чабани мусять за сим пильнувати: черву витягають джермалами, засипають ранку синім каменем і мажуть дьогтем, щоб муха не сідала. Кух. (О. 1862. V. 33).
Джерма́ри, рів, с. м. мн. = Джерма́ла.
Джермели́ти, лю́, ли́ш, гл. Очищать рану животных от червей посредством джерме́л.
Джермели́тися, лю́ся, ли́шся, гл. Очищаться от червей в ранах джермела́ми.
Джерме́ло, ла, с. = Джерма́ла. Иногда только во мн. ч. джерме́ла. Ум. Джерме́льце.
Джермелува́ти, лу́ю, єш, гл. Очищать рану животных от червей посредством джерме́л.
