Сторінка:Словник української мови. Том II. Д-Й. 1927.pdf/56

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Джерме́льце, ця, с. Ум. от джерме́ло.

Дже́ря, рі, ж. = Джер.

Джє́мори, мн. Густой кустарник. Воли пасуться низом… джєморами, — гущавинами з корчів. Шух. I. 211.

Джига́ло, ла, с. = Джоґа́н. Черк. у.

Джи́гати, гаю, єш, одн. в. джигну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Хлестать, хлестнуть, ударять, ударить розгами. 2) Кусать, куснуть (о насекомых).

Джи́гатися, гаюся, єшся, гл. 1) Биться розгой. 2) Кусаться (о насекомых).

Джигну́ти. См. Джи́гати.

Джигону́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Сильно хлестнуть, ударить. 2) Сильно ужалить. Дрік як джигоне ту кобилу. Мнж. 56. Джигонула здорова гадюка. Харьк. у.

Джиґ! меж., выражающее звук, происходящий при взмахе розгами или хлыстом. Джиґ, Марушка, з перцем юшка. Ном. № 6380.

Джи́ґавка, ки, ж. Род мухи, сильно жалящей. Джиґавка або спасівська муха.

*Джиґа́н, на́, м. Палочка, на которой дети ездят верхом. Крим.

Джиґе́ли, ґел, ж. мн. Ляжки.

Джиґи́ря, рі, ж. Горло с легкими и печенью у овцы. О. 1862. V. Кух. 37.

Джи́ґра, ри, ж. Ржавчина.

Джиґу́н, на́, м. 1) Повеса; ловелас. Ой джиґуне, джиґуне, який ти ледащо. Лавр. 61. Ой джиґун, джиґун, джиґунець, який гарний молодець. Чуб. V. 1125. 2) Род кушанья из сирівцю́. О. 1862. VI. 43. Зварила мені мати джиґуна, наївсь, та все пити хочеться. О. 1862. VI. 43. 3) = Джоґа́н. Св. Л. 40. Ум. Джиґуне́ць. Чуб. V. 1125.

Джиґу́ха, хи, ж. 1) Все хлещущее или жалящее: розга, кнут, насекомое. 2) Раст. Крапива, Urtica dioica. Черниг. г. Ум. Джиґу́шка. Пужка-джиґушка, — вставай, дівка Марушка. Ном. № 11341.

Джиджули́ти, лю́, ли́ш, гл. = Чепури́ти. Джиджулити хату. Сим. 185.

Джиджули́тися, лю́ся, ли́шся, гл. = Джиджури́тися. Ном. № 11177.

Джиджулу́ха, хи, ж. = Джиджуру́ха. Сим. 182.

Джиджури́тися, рю́ся, ри́шся, гл. Принаряживаться, кокетничать.

Джиджуру́ха, хи, ж. Кокетка, франтиха. См. Чепуру́ха.

Джижча́ти, чу́, чи́ш, гл. Жужжать. Летять яничари на конях скажених. Як бджоли джижчать їх кулі. Морд. (Млр. л. сб. 89).

Джиле́! меж. Крик на собак в Черномории.

Джинджигиля́стий, а, е. Кокетливый, вертлявый, франтоватый.

Джинджо́р, ру, м. и джинджо́ра, ри, ж. Раст. Gentianae. Лв. 99.

Джинджури́стий, а, е. Кокетливый, франтовской.

Джирча́ти, чу́, чи́ш, гл. Дребезжать. А голос такий у його був, як з бочки, аж вікна джирчать. Стор. I. 131.

Джі́воронок, нка, м. Пт. Coracias garrula. Шух. I. 23.

Джінджу́ра, ри, ж. = Джинджо́р. Вх. Зн. 14.

Джміль, ме́ля, м. Насек. Шмель. Bombus apis terrestris. Джмелі́в слу́хати. Лежать от удара кулаком и пр. Дав йому лупня добре — довго буде джмелів слухати. Ном. № 3986. См. Чміль.

Джо́болда, ди, ж. ? Ач, як сторчака дивиться! Хоч би він коли небудь по людськи подивився на тебе, або посидів з тобою, чи погомонів би то там, — тільки й зна, куди б повіяться, куди б швидче побрести. Ні, не в батька покійного він удавсь, — це якась джоболда. Екатериносл.

*Джоґ, джо́ґу и джок, ку, м. Род танца. Херс. Йон у перше наглянув Гашіцу на джоку. Коцюб.

Джоґа́н, на, м. Палка с железным наконечником, употребляющаяся при бегании на на́ртах (род коньков). Св. Л. 40.

Джо́йка, ки, ж. Ум. от джо́я.

Джолґону́ти, ну́, не́ш, гл. = Джигону́ти. От одна (оса) як джолґоне його. Мнж. 113.

Джоло́, ла́, с. Жало. Борз. у.

Джоломі́я, мі́ї, ж. Свирель. См. Жоломі́йка. Грає в джоломію. ЗЮЗО. I. Вересай, 35.

Джо́лонка, ки, ж. Дятел. Чуб. VII. 575.