Джо́нва, ви, ж. Дятел. Вх. Зн. 14. См. Жо́нва, I. Жо́вна.
Джорели́стий, а, е. Богатый источниками.
Джорели́тися, лю́ся, ли́шся, гл. Бить ключом, струиться.
Джорело́, ла́, с. и пр. = Дже́ре́ло́ и пр.
Джо́я, джо́ї, ж. = Джеджо́ра. Ум. Джо́йка. Вх. Зн. 14.
Джуґа́н, на́, м. = Джоґа́н.
Джу́ґля, лі, ж. Зимняя шапка. Вх. Зн. 14.
Джу́клити, клю, лиш, гл. Жадно пить. Оце риби наївся, а потім джуклив, джуклив воду. Киевск. у.
Джу́лий, а, е. Безухий. Джулі вівці. О. 1862. V. Кух. 37.
*Джума́, ми, ж. Чума, пострел (как ругательство]. А бісова джума. Крим.
Джума́к, ка́, м. = Чума́к. Чуб. I. 178.
Джумачи́ха, хи, ж. Жена чумака. Рудч. Чп. 122.
Джуми́га, ги, ж. Осадок на дне сосуда с водой, на дне самовара. Вже нема води в самоварі, на дні сама джумига.
Джуми́ха, хи, ж. = Джумачи́ха. Пішов джумак топитися, а джумиха дивитися. Чуб. I. 178.
Джунджо́вий, а, е. ? Божая мати в полозі лежит, в полозі лежит, сина повиват: ей повивачойки з самого злота, а пеленочки та джунджовиї. Гол. II. 39.
Джупе́льце, ця, с. Ум. от джупло́.
Джупло́, ла́, с. Дырочка в чем-нибудь мягком. Ум. Джупе́льце. Аф. 376.
Джур, ру, м. Кушанье: непросеянную овсяную муку разводят водой и ставят на ночь, чтобы вскисло, затем варят и едят с конопляным маслом. НВолын. у. КС. 1885. VII. 419, 1889. VII. 43. Kolb. I. 52. Каламутна вода як кисіль, як джур. Ном. № 12420.
Джу́ра, ри, м. Козацкий слуга-товарищ, оруженосец, ходивший вместе с козаком в походы и битвы, *паж. Тоді ж то не могли знати ні сотники, ні полковники, ні джури козацькії, що наш пан гетьман Хмельницький… задумав. Мет. 391. Ой сідлай, джуро, ой сідлай, малий, мені буланого, собі ж сідлай другого — гнідого старого. Мет. 401. Ой як оглянеться та Перебийніс на джуру малого, й аж кладе (= бьет врагов) джура, кладе малий ще лучче від його. Мет. См. Чу́ра. Ум. Джу́ронька.
*Джуральце́, ця́, с. Струйка. На стінах пушок росте, джуральця пробігають, капшучки по куточках висять. А. Тесл.
Джу́рґа, ґи, ж. Множество (людей, скота на дороге). Шух. I. 84.
Джу́рджя, жі, ж. Муть, густая мутная жидкость. Мнж. 179.
Джу́ронька, ки, м. Ум. от джу́ра.
Джурча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Дзюрча́ти. А між горами тими узенька річка прозора й глибока джурчить. МВ. II. 74.
Джусь! меж. Прочь!
Джут, та́, м. = Джгут. Котл. Ен. I. 23.
Джуфо́, фа́, м. Парень, хорошо играющий на губах. Шух. I. 33.
Джя́воронок, нка, м. = Жа́йворонок. Вх. Пч. II. 8.
Дзбан, ну, м. = Джбан. У мене грошів дзбан. Чуб. V. 920.
Дзба́нок, нку, м. Банк. Біда велика в тім, що немає дзбанків для позички, де б можна було у всяку пору без великого клопоту і на малий процент позичать гроші. Осн. 1861. VIII. 89.
Дзвені́ння, ня, с. Звук (звенящий). Мелодії лилися як сльози, то тихо, тихо, то разом заливали всю залу й сповняли її дзвенінням гарного рояля. Левиц. Пов. 264.
Дзвені́ти, ню́, ни́ш, гл. 1) Звенеть, звучать. Тілько дзвеніло шкло у вікнах. МВ. I. 132. Голос дзвенить. МВ. I. 110. Чи буде лад, чи не буде: в якому у мене усі дзвенить? Ном. № 13397. 2) Жужжать. Дзвенять трутні. Черкас. у.
Дзвенка́ч, ча́, м. Пт. Зеленушка, Fringilla chloris. Вх. Пч. II. 10.
Дзвеня́чий, а, е. Звенящий, звонкий. Чутно її голосок дзвенячий. МВ. I. 97.
Дзви́знути, ну, неш, гл. 1) Взвизгнуть. Він улучив камінцем у собаку, а та аж дзвизнула. 2) Ударить. Як дзвизну тебе, так перекотишся не раз.
Дзвізча́ти, чу́, чи́ш, гл. Жужжать (о пчелах, стрелах, волчках и пр.).
