жизні; і став чоловік душа жива. К. Св. П. I. кн. М. II. 7.
Ди́хати, хаю, єш, а также: ди́шу, ди́шеш, гл. 1) Дышать. Гадина в його словах дихає. Ном. № 2932. Мовчи та диш! Ном. Над ним воли своїм духом дихали. Чуб. III. 323. Горе ж мені на чужині, — аж мій дух не дише. Мет. 78. Важки́м ду́хом ди́хати на ко́го. Злобствовать, иметь неприязненные чувства к кому-либо. МВ. (О. 1862. III. 48). Важким духом дише. Ном. № 3360. Міщане вже давно на городове козацтво да на старшину важким духом дихали. К. ЧР. 68. *Мовчи́ та диш. Знай помалкивай. Глібов. *Щоб ти так ди́хав. Ничего подобного (употр. при раздраженном отрицании, запирательстве). Добре нахапався на службі? — Щоб ти так дихав, як я нахапався. Херс. Нік. 2) Веять. Ой у полі вітер дише, билину колише. Гол. I. 12.
Ди́хи, хів, м. мн. = Зду́ховина. Вх. Зн. 14.
Дихну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Дохнуть. Мороз — дуже старий чоловік; він як дихне помалу, то й мороз не великий. Чуб. I. 32. 2) Повеять. Ні вітер не дихне, і ніщо не колихнеться. Кв. II. 305.
Дихті́ти, чу́, ти́ш, гл. Скоро и тяжело дышать (в жаркое время). Дихтять вівці. НВолын. у. Дихтить чоловік. НВолын. у. Пес вивалив язик і зачав дихтіти. Вх. Лем. 410.
*Дич, чи, ж. Галицк.: дикарство, варварство.
Ди́ча, чі, ж. Дикарство, одичалость; дикие, одичалые люди. Ваші замки, займища й осади козацька дича під мечем держала. К. ЦН. 188. Замчано кобзаря на край світу, між азіяцьку дичу. К. ХП. 130.
Дича́віти, вію, єш, дича́ти, ча́ю, єш, гл. Дичать.
Дича́к, ка́, м. 1) Дикий зверь. На людей позира як дичак який. Св. Л. 262. *2) Дичок. Оцей півень свійський, а той — дичак, не йде до порога. Крим.
Дичина́, ни́, ж. Дичь. Не ловилася, бач, мені риба, та й дичини, було, не гурт то потраплю піймати.
*Дичі́ти, чі́ю, єш, гл. = Дича́віти. Франко.
Ди́чка, ки, ж. Дикое плодовое дерево. Каменец. у. Угор.
Дичко́, ка́, м. Дикий конь. Тут сього дичка то було встаровину! Херс. у. Слов. Д. Эварн.
*Ди́чник, ка, м. Дичок. З тої яблуні нічого не буде, бо то дичник. Крим.
Дичо́к, чка́, м. 1) = Ди́чка. 2) Залетевший из чужого пчельника и собранный в улей рой пчел. *3) Дикий рой. 4) Дикая лошадь. О. 1862. I. 17. 5) = Вівсю́г. Вх. Лем. 410.
Ди́шель, шля, м. Дышло. НВолын. у. Без дишля, без дуги: куди захочем, туди й поїдем — я і ти. Ном. стр. 302. № 431.
Ди́шельний, а, е. Дышельный.
*Ди́шка, ки, ж. Горловая ветвь. Дишки́, кі́в, мн. Дыхательные органы, бронхи. Сл. Яворн. Желех.
Дишка́нт, ту, м. Дискант.
Дишкула́, ли, ж. = Дишка́нт.
Дишлеви́й, а, е = Ди́шельний. Чуб. VII. 401.
*Дишльове́, вого́, с. Выпивка на дорогу. Від'їзд близьких сусідів з випиванням «дишльового». Ю. Стрижевський.
*Дишльови́й, а́, е́ = Ди́шельний. Желех.
*Дишни́й, на́, не́. Дыхательный. М. Лев.
*Дишни́ця, ці, ж. Дыхательный орган, бронхи. Входить зараза у тіло здорової людини мабуть через дишні органи тіла (через ніс, дишницю та легені). М. Лев.
Дия́вол, ла, м. Дьявол. А в третій день Христос із труни устав і нам жизнь вічну дарував і сам диявол посоромлений став. Чуб. III. 25.
Дияволе́нний, а, е. Дьявольский, чертовский. Дияволенний сину! Черкас. у. (Брань).
Дия́волів, ова, ве. Принадлежащий дьяволу. Не по правді, дияволів сину, живеш ізо мною. Черкас. у.
Дия́вольський, а, е. Дьявольский. Тоді повів Ісуса дух на спокусу диявольську. Єв. Мт. IV. 1. Бачить диявольський син, що бісова баба гаразд таки засмутила чоловіка. Стор. I. 3.
Дия́кон, на, м. и пр. = Дя́кон и пр. Оглядівсь — стоїть диякон, книгу розщи-
