раст. ди́рзи. Ум. Дирзи́нка, дирзи́нонька.
*Диригент, та, м. Дирижер.
*Диригува́ння, ня, с. Дирижирование. Сл. Нік.
*Диригува́ти, гу́ю, єш, гл. Дирижировать. Сл. Нік.
Ди́ркало, ла, с. Род трещетки, употребляющейся при игре в деркача́. Ив. 43.
Ди́ркати, каю, єш, гл. = Дирча́ти 2. Деркач диркає, дирчить: дир, дир. Вх. Пч. II. 10.
Ди́ркатися, каюся, єшся, гл. Спорить, противоречить. Що ж він, диркався? — Ні, так віддав. Що там йому диркатись, як він скрізь винен. Мирг. у. Д. Эварн.
Дирка́ч, ча́, м. = Дерка́ч.
Дирли́га, ги, ж. = Ґирли́ґа.
Дирча́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) = Деренча́ти. Коли слуха, — щось дирчить за стіною; оглядується: затичка (у шибці) так і лізе на двір, тягне, видно, хтось. Сим. 215. 2) О коростеле: кричать. Вх. Пч. II. 10.
*Дисконтува́ти, тую, єш, гл. Дисконтировать.
Ди́скос, су, м. Дискос.
*Дискредитува́ння, ня, с. Дискредитирование. Сл. Нік.
Диста́нція, ції, ж.? Нехай би де у дистанції так розташувались, дали б їм зараз перцю, хоч би й перечорт був. Кв.
Дити́на, ни, ж. 1) Ребенок, дитя. Тоді мама біду знає, коли малую дитину має. Ном. № 9189. Він мені за дитину рідну став. МВ. I. 22. Знайти́ дити́ну. Родить дитя. Наряди́ти дити́ну. Родить дитя — преимущественно помимо брака. 2) Сын или дочь, хотя бы и взрослые. Чи я в тебе, мати, не твоя дитина, коли моя мука тобі дуже мила. Мет. 70. Ба́тькова дити́на. Ном. № 7485, ма́мина дити́на. Любимчик отца, матери. 3) Продава́ти дити́ну. Род игры. О. 1861. XI. 30, 51. Ум. Дити́нка, дити́нонька, дити́ночка. Аби дружинка, дасть бог дитинку. Ном. № 9181. Ой кіт буде воркотати, дитиночка буде спати. Макс. (1849), 103.
Дити́нець, нця, м. 1) Родимчик, детская болезнь. 2) Деревянный пол; ящик на дне колодца. Борз. у.
Дити́нин, на, не. Принадлежащий ребенку.
Дити́нитися, нюся, нишся, гл. 1) Ребячиться, корчить из себя дитя. Лебед. у. Ось не дитинься та приймай гроші за теля. Каменец. у. 2) Впадать в детство.
Дити́нка, ки, ж. Ум. от дити́на.
Дити́нний, а, е. Детский, ребячий.
Дити́нник, ка, м. Матка, Uterus. Каневск. у.
Дити́нонька, ки, дити́ночка, ки, ж. Ум. от дити́на.
*Дити́нство, ва, с. Детство, младенчество. Сл. Нік.
Дити́нський, а, е = Дити́нний.
Дитинча́, ча́ти, с. = Дитиня́. Грин. II. 314.
Дитиня́, ня́ти, с. Ребеночек. Дитиня вмерло. Каменец. у. Ум. Дитиня́тко, дитиня́точко. Мкр. Г. 22. *Желех.
Дити́нячий, а, е = Дитя́чий.
Дитя́, тя́ти, с. Як дитя не плаче, у матері думки нема. Ном. № 4481. Ум. Дитя́тко, дитя́точко, дитя́тенько, дитя́тонько. О. 1862. IV. 29, 35. Пастушки з ягнятком перед тим дитятком навколішки припадають, Христа-бога вихваляють. Чуб. III. 330.
Дитя́точко, ка, с. Ум. от дитя́.
Дитя́чий, а, е. Детский. Згадали наші забавки давні, дитячі, — пригадали й дівочі безсумні часи. МВ. II. 179. На дитя́чий ро́зум перейшо́в. Впал в детство. Ном. № 6248.
*Дих, ху, м. = Ві́ддих. Berneker. Sl. etym. Wört.
Дихави́ця, ці, ж. 1) Удушье, одышка. 2) Запал у лошадей. 3) Болотистое место. Вх. Лем. 410.
Дихави́чний, а, е. 1) Удушливый, страдающий одышкой. Дихавичний чоловік. НВолын. 2) Больной запалом (о лошади). Дихавична конячка. НВол. у.
*Ди́хавка, ки, ж. = Ди́хало.
Ди́хало, ла, с. Дыхательное горло. *Дыхательный орган. Желех. Ум. Ди́хальце.
Ди́хальний, а, е. Дыхательный.
Ди́хальце, ця, с. Ум. от ди́хало.
Диха́ння, ня, с. Дыхание. К. Псал. 329. І создав господь бог чоловіка із пилу і ввітхнув йому в ніздра дихання
