Дима́рик, ка, дима́ричок, чка, м. Ум. от дима́рь.
Дима́рь, ря́, м. Печная труба. Грин. II. 158, 102. А Максим на пожарище та на попелище подивився… Нема ради! Тілько вітер свище у димарі та в комені. Шевч. 590. Ум. Дима́рик, дима́ричок.
Ди́мати, маю, єш, гл. Дуть мехом. Як піджарити треба, то коваль кричить: димай! димай! НВолын. у. За циганом, за його сином тра рано встати, мішком димати. Гол. II. 688.
Диминець, нця, м. = Дима́рь. Вх. Зн. 15.
Ди́миниці, ць, ж. мн. Род опухоли в паху, под мышками. Каменец. у. См. Дімени́ця.
*Димини́ця, ці, ж. Нарыв, веред, язва под кожей. Berneker. Sl. etym. Wört.
Дими́тися, млю́ся, ми́шся, гл. Дымиться.
Димі́ти, млю́, ми́ш, гл. Дымить, испускать дым.
Ди́мка, ки, ж. 1) Ум. от ди́ма. 2) Выбойчатая полосатая юбка. НВолын. у. Чуб. VII. 429. Гол. Од. 49. 3) = Ди́мна. Вх. Лем. 410.
Димка́рь, ря́, м. Выбойщик, набивающий выбойку. Гол. Од. 58.
Ди́мковий, а, е. Сделанный из ди́мки.
*Димли́вий, а, е. Дымный, дымящий, коптящий. Сл. Нік.
Ди́мна, ни, ж. Род небольших круглых слив. Вх. Лем. 410.
Ди́мни́й, а, е. 1) Дымный, курной. Не видно було ні димних печей, ні бочок, ні возів з припасами. К. ЧР. Ди́мна хи́жа. Курная изба. Вх. Лем. 410. 2) Дымчатого цвета. Мак повний усякий: червоний, перістий і димний. О. 1862. IV. 72.
Ди́мник, ка, м. = Дима́рь.
Димни́ця, ці, ж. 1) = Дима́рь. 2) = Ди́мна. Ум. Ди́мничка. Вх. Лем. 409, 410.
Ди́мно, нар. Дымно. Не топила, не курила, — по сінечках димно. Мет. 16.
Димо́ватий, а, е. Дымный, задымленный. Димовата кузня. Г. Барв. 21.
Димо́вий, а, е. 1) Дымовой. Що се, що серед пустині стовпом димовим знялося? К. МБ. III. 254. 2) Сделанный из ди́ми. Що я приїду пишно та красно, а ти ще краще — сивою паровицею у намітках димових. МВ. I. 89.
Димови́ще, ща, с. Пожарище, пепелище.
Димо́к, мку́, димо́чок, чку, м. Ум. от дим.
*Димохі́д, хо́ду, м. Дымоход. Сл. Нік.
Димтя́нка, ки, ж. Проститутка.
Димува́ти, му́ю, є́ш, гл. Дымиться. Принизь, о, господи, ти небо над землею, зійди, коснися гір, нехай горять, димують. К. Псал. 319. В руках його мушкет димує. Греб. 354.
Ди́нда, ди, м. Шатун.
Ди́ндати, даю, єш, гл. 1) Шататься. 2) Качать ногами.
Ди́нде́рево, ва, с. = Дивде́рево. Бердич. у.
Диндили́ндати, даю, єш, гл. = Теліпатися 1. Вх. Зн. 14.
Ди́нище, ща, с. Место, засеянное дынями.
Ди́нник, ка, м. Грядка с дынями.
Ди́ня, ні, ж. 1) Раст. Дыня. Cucumis Melo. ЗЮЗО. I. 120. Бодай твої кавуни та побили табуни, бодай твої дині та поїли свині. Чуб. V. 1177. Различн. породы дынь: дрислі́вка, дубі́вка. Кв. II. 239, зимі́вка, кача́нка, ли́півка, тата́рка (см.). *2) Род продолговатой тыквы. Berneker. Sl. etym. Wört. Ум. Ди́нька. Рудч. Ск. II. 9. І як що єсть було насіннячко, ягідки які, динька, — посипле, положить на могилу. Сим. (Хата, 215).
Диня́ка, ки, ж. Большая дыня.
Диня́тко, ка, с. Маленькая дыня. Ум. Диня́точко.
Ди́нячий, а, е. Дынный. Диняче бадилля. Левиц. Пов. 370. Динячі кабачки. Мнж. 170.
Ди́поть, птю, м. Удар. Да́ти ди́птю. Поколотить. Дав доброго диптю: одвохрив добре. Ном. № 3961.
Диптя́нка, ки, ж. = Димтя́нка. Мандрьохи, хльорки і диптянки, що продають себе на час. Котл. Ен.
Ди́рза, зи, ж. Раст. Bromus arvensis.
Дирзи́на, ни, ж. Один экземпляр
