Дик, ка, м. Дикий кабан. Чуб. Вх. Пч. II. 7.
*Дикарча́, ча́ти, с. Дикаренок. Сл. Нік.
Дика́рь, ря́, м. 1) Род камня. Камінь-дикарь. Славяносерб. у. *2) Голубь простой породы. У мене пара буркуцьких голубів, а три пари дикарів. Сл. Яворн.
Ди́кий, а, е. Дикий. На печерській горі росла тоді дика пуща. К. ЧР. 91. Обізветься хлопство дикими степами. К. Досв. 25. Дикий кабан. Рудч. Ск. I. 186. Д. бузина́. Раст. Бузина. Sambucus nigra. ЗЮЗО. I. 135. Д. ви́шня. Раст. Дикая вишня, Prunus Chamaecerasus. ЗЮЗО. I. 132. Д. го́луб. Пт. Горлица, Columbus turtur. Д. гру́ша. Раст. Лесная груша. Pyrus communis. Зайшли вони на такий пустирь, що бур'яни аж у чоловіка, і на тім пустирі стоїть дика груша, а на ній груші та такі терпкі. Рудч. Ск. II. 24. Д. коно́плі. Раст. Stachys recta. ЗЮЗО. I. 168. Д. льон. Раст. Linum perenne. ЗЮЗО. I. 129. Д. цибу́ля. Раст. Allium oleraceum. ЗЮЗО. I. 168. Д. чорну́шка. Раст. Nigella arvensis. ЗЮЗО. I. 129. *Ди́ке по́ле. Необитаемая степь (Так назывались в казацкие времена незаселеные пространства к югу от р. Тясмина до Черного моря). Під сонцем степ, козацьке Дике Поле, огнем переливається, жахтить. Кул. *Ди́ка плава́чка. Сплав леса с нарушением правил. Г. Хотк.
Дикови́на, ни, ж. 1) Дикое место, необрабатываемое. На збої жито краще, ніж на диковині. НВолын. у. 2) Дико́вина = Дивови́жа. Яка диковина, що собака некована. Ном. № 5541.
Дико́ви́нний, а, е. = Диво́ви́жний. Сталось щось надзвичайне, диковинне, таке, чого ніколи не буває. Ном., стр. 288. № 7910.
*Дикта́тор, ра, м. 1) Диктатор. 2) Диктант (школьн.). Сл. Нік.
Диктува́ти, ту́ю, єш, гл. Диктовать. Левиц. Пов. 226.
Дикту́ра, ри, ж. 1) Диктовка. Проказав в диктуру дещицю. Ном. Од видавця І. 2) Вата, положенная в чернильницу, чтобы не разливались чернила. Чорнила просить. Навіть «диктурою» не відмовишся. Щоб не розливалось чорнило, дітвора напиха бавовни в каламар і вже робить пером, що видушить, наче б і вмочив. Отсе й єсть «диктура». Св. Л. 164.
*Дику́н, на́, м. Дикарь. Сл. Нік.
*Дику́нський, а, е. Дикарский, варварский. Сл. Нік.
*Дику́ха, хи, ж. Дикарка, дичок. Сл. Нік.
Ди́кція, ції, ж. Дикция, чтение. Розмовляв Шевченко широко про свою поему «Ів. Гус», почитуючи гарною дикцією своєю деякі місця. К. ХП. 21.
Диль, ля, м. Имеет и множ. число (дилі́), но употребляется и как собират. Толстые брусья, из которых складывают стены хаты, колодца и пр., пластины. НВолын. у. МУЕ. III. 31. КС. 1883. I. 216. Ой у полі криниченька дильом дильована. Чуб. V. 157.
*Дилькота́ти, чу́, чеш, гл. Дрожать, трястись. Франко.
Дилюва́ти, лю́ю, єш, гл. Строить из бревен. Ой у полі корчма дильом дильована. Нп.
Дим, му, м. Дым. Стид не дим, очей не виїсть. Ном. № 3206. Хто вітру служить, тому димом платять. Ном. № 7166. Намітка як дим тоненька. МВ. I. 122. По за лугами дими стовпами. Ой то не дими, то з коней пара. Чуб. III. 308. Ди́мом пішло́ (Ном. № 1904), — взяло́ся. Сгорело. Взялись димом гостроверхі шляхецькі будинки, виглядають із за печищ білії хатинки. К. Досв. 123. Ум. Димо́к, димо́чок. К. ЧР. 235. Чуб. V. 704. Вітер повіває, димок пошибає, а між тим димочком ластівка літає. Чуб. V. 1026.
Ди́ма, ми, ж. Род тонкой прозрачной полосатой ткани, канифас. Чуб. VI. 114, 403. Гол. Од. 21. Ум. Ди́мка.
*Ди́мавка, ки, ж. Рычаг (у насоса или у кузнечных мехов). Франко.
Дима́н, ну́, м. 1) Раст. Betonica officinalis. ЗЮЗО. I. 114. 2) Название вола темно-коричневого цвета. КС. 1898. VII. 41.
Дима́новий, а, е. ? Ньо, ньо, урагова, ньо, ньо, диманова! О. 1862. VI. Кост. 63.
Димаре́вий, дима́рний, а, е. Относящийся к дымовой трубе.
