Ди́вно, нар. Удивительно, странно. Дивно мені та чудно. Якось так дивно ся називає. Каменец. у. Ди́вно здава́тися. Казаться странным, удивительным. Дивно тільки здалось йому, що Черевань про те а ні гадки. К. ЧР. 103. Ум. Дивне́нько.
Ди́во, ва, с. 1) Диво, чудо; странное, удивительное или редкое явление. Кілько світа, тілько й дива. Ном. № 2385. Такі дива руками його робляться. Єв. Мр. VI. 2. Таку пісню чорнобрива в степу заспівала: зілля дива наробило — тополею стала. Шевч. 18. Велике диво — опеньки! Ном. № 5536. Там дива такого на ярмарку, що й за тиждень не передивишся. Лебедин. у. Ди́во! Удивительно. Диво, що добре вбрався, коли такий багач! На ди́во. На диво, на удивление. На диво була в Череваня дочка. К. ЧР. 48. Не в ди́во. Не в диковину. Твоє пиво та й не в диво, дивні мені слова твої. Лавр. 111. Ди́вом дивува́тися. Сильно удивляться, изумляться. Драг. 3. То тогді то у городі у Лебедені царі і князі великим всі дивом дивували. Макс. (1849). 88. Тоді б кругом уста веселі піснями бога прославляли, а чужеземниї народи великим дивом дивували. К. Псал. 294. То всі тоді козаки дивом дивували, що по якому Чорному морю, по бистрій хвилі потопали, а ні одного козака з межи війська не втеряли. Макс. (1849). 52. *З до́брого ди́ва. Безпричинно, неосновательно, из-за пустяков. Отак, з доброго дива, посварились люде. З доброго дива напавсь на мене. Звен. у., Пальчик. Ефр. *Не могти́ з ди́ва ви́йти. Не наудивляться. Гарні шинкарівни з дива не могли вийти, що знайшовся козак не податливий на їх принади. Лепкий. 2) Род хоровода. Грин. III. 114. Ум. Дивце́. О. 1862. X. 31.
Дивови́жа, жі, ж. 1) Замечательное зрелище; замечательное или странное явление. Уман. у. Чого ти, зятю, на мій двір поглядаєш? На моїм дворі ніякої дивовижі не маєш. Рк. Макс. 2) Диковина. Чумаки усе слухали дивовижу московську да аж роти роззявляли. Рудч. Ск. II. 172. На-в-дивови́жу. На удивление. Що вже за хороше дівча було, всім на-в-дивовижу. Васильк. у. В дивови́жу. В диковину, удивительно. В дивовижу була їм ця загадка. Грин. II. 274. Не в дивови́жу. Не в диковину. Йому не в дивовижу дівчат цілувати, мов оріх лускать. Кв.
Диво́ви́жний, а, е. Удивительный, странный. Казки дивовижні казали. К. МХ. 14.
Дивови́зія, зії, ж. = Дивови́жа. Харьк.
Диво́висько, ка, с. 1) Зрелище. З иншими приятелями на дивовисько пішов. 2) Удивительное явление.
*Диво́вище, ща, с. 1) Диковинка. 2) Зрелище. Сл. Нік.
Дивогля́дний, а, е = Дивови́жний. Величезний, дивоглядний замок ся простер. Млак. 68.
*Дивогля́дність, ности, ж. Чудовищность. Сл. Яворн.
Дивогля́дь, ді, ж. = Дивови́жа. Як на дивоглядь, дивлються на мене. Каменец. у.
Дивоси́л, лу, м. = Дев'яси́л.
Диво́та, ти, ж. 1) Удивление. 2) Удивительная вещь. То не дивота, що до чарки охота.
*Диво́чний, а, е. Необычный, удивительный, чародейственный. І слухала, як молодий дивочний гость той говорив. Шевч. «Марія». То найдивочніша людина, яку тільки на моїм віку доводилось мені бачити. Кон.
Дивува́ння, ня, с. Удивление. Онисько не показував дивування. Левиц. Пов. 233. Ум. Дивува́ннячко.
Дивува́ти, ву́ю, єш, гл. 1) Удивлять. 2) Удивляться. Ви йому не дивуйте: в його така повичка. НВолын. у. Нема чого дивувати, така була й її мати. Мет. 235. Ди́вом дивува́ти. См. Ди́во.
Дивува́тися, ву́юся, єшся, гл. Удивляться. Кв. II. 324. Довго, довго дивувались на її уроду. Шевч. 30. Хто великого не бачив, той і малому дивується. Ном. № 4908. Від дурня чую, то ся не дивую. Ном. № 6280. Багатий дивується, як убогий годується. Ном. № 1606. Дивува́тися з чо́го. Удивляться чему.
Дивце́, ця́, с. Ум. от ди́во.
*Ди́жма, ми, ж. (См. Де́жма). Десятина, десятая часть в отдачу за поле или наем. Beneker. Sl. etym. Wört.
