дибуль, дибуль, бочулочку тимуль, тимуль. Чуб. V. 1088.
Дибуля́ти, ля́ю, єш, гл. Идти очень медленно. Ондечки старий дибуля. Черниг. г.
Дибу́ні, дибу́ночки, дибу́сеньки, дибу́сі. См. II. Ди́бки.
Ди́бці, ців, ж. мн. Ум. от ди́би.
Див, ва, м. 1) ? Щоб на тебе див прийшов. Ном. № 3743. КС. 1890. X. 58. *2) Диво, удивление. А що чудо, то не див. Руданськ.
*Дива́к, ка́, м. Чудак. Ми вважали його за дивака. Крим.
Дива́н, ну, м. 1) Диван. 2) Диван, турецкий государственный совет. Іде султан, покинувши в дивані башів та визирів широкомовних. К. МБ. XII. 269. *3) Ковер. Була вона (кімната) вистелена пушистими перськими диванами. Лепкий.
*Дива́сія, сії, ж. Диковина. Випила не в міру, і тепер мені дивасія верзеться. Лепкий.
Дива́ція, ції, ж. Удивление, диковина. Киевск. г.
*Дива́цтво, а, с. Чудачество. Сл. Яворн.
*Дива́цький, а, е. Достойный удивления, удивительный. Думка… тепер кому здавалась такою чудною, дивацькою. М. Черн.
*Дива́чити, чу, чиш, гл. Чудачить. Сл. Яворн.
*Дива́чка, ки, ж. Чудачка. Тільки не смійтеся з старої дивачки. Коцюб.
Ди́вдерев, ва, м. = Ди́вде́рево. Лв. 98.
Ди́вде́рево, ва, с. Раст. Дурман, Datura stramonium. ЗЮЗО. I. 121.
*Дивен = Ди́вний. Приснився королевичу дивен сон, що з-під правої з-під рученьки вилетів сокол. Херс. Нік.
Диве́нний, а, е. Очень удивительный. Желех.
Ди́вень, вця, м. Хлеб в виде толстого кольца; его пекут на свадьбу для невесты, которая должна сквозь него посмотреть на гостей. Полт.
*Дивеса́, ве́с, ср. мн. Употр, диалект. от ди́во, вм. ди́ва́ в знач. чудеса, диковина. Berneker. Sl. etym. Wört.
Диви́дло, ла, с. Вид? Славний козак Максим Залізняк славного дивидла, — не буде на Україні ні ляха, ні жида. Лукаш. 54.
Диви́зія, зії, ж. = Ди́во, дивови́жа. Оттака дивизія! Лебедин. у. Диви́зія та й го́ді. Удивительно! Осн. 1862. IX.
Ди́вий, а, е. Дикий. Ніби дивиї звіра зубами скреготали. Чуб. I. 180.
Дивина́, ни́, ж. 1) Удивление, диковина. Бач, якої дивини наросло на отій вербі. Лохв. у. *Ой там куми п'ють, ой там мене ждуть… Що за дивина, що куми нема. Е. Чикал. «300 пісень». 2) Раст. Царский жезл, Verbascum Lychnitis. ЗЮЗО. I. 140. Да посадю я дивину, да зеленую єлину, червоную калину. Чуб. III. 321. Сім миль мосту, а на кінці мосту дивина, а на тій дивині цвіт на весь світ. Ном., стр. 290, № 14. Ум. Диви́нка.
Ди́вити, влю, виш, гл. = Дивува́ти. Хто дивить, нехай собі так чинить. Ном. № 7814.
Диви́тися, влю́ся, вишся, гл. Смотреть, глядеть. Треба якось у очі дивитися. Ном. № 3177. Дивиться, як кошеня в каганець. Ном. № 9242. Тепер і хата її дивиться якось сторч. Хата. 103. Диви́сь-но, диви́-но. Смотри-ка. Диви-но, вже сонце сідає. Ном., стр. 289, № 10057. *А диви́! (выраж. удивления). Ну, смотри! Херс. Нік. *Диви́-но мені! (при угрозе, наставлении). Смотри ты мне! Херс. Нік.
Ди́вка, ки, ж. Диковина. В выражении: Нема́ ди́вки. Не удивительно. Нема дивки на свої гроші, а чужі все важкі. Ном. № 4811.
Ди́вний, а, е. 1) Удивительный, дивный, чудный. Скажу я тобі диво дивноє, що о Петрі Дунай замерзав. Чуб. III. 317. 2) Странный. Дивний чоловік Хведь! Чи він планетник, бог його знає. Каменец. у. То представиться Алкану-пашаті, трапезонському княжаті, молодому паняті, сон дивен, барзо дивен на прочуд. Макс. (1849). 33. Ум. Дивне́нький, дивне́сенький. Приснився мені сон дивненький, що приїхав мій миленький. Чуб. V. 3. Приснився козакові дивнесенький сон. Млр. л. сб. 212.
Дивни́ця, ці, ж. Удивление. Дивни́ця кому́. Удивительно кому. Ото мені дивниця, що де воно з хати ся поділо. Каменец. у.
