Дзябкани́стий, а, е. Пестрый, пегий. Вх. Зн. 15.
Дзя́бра, бер, мн. = Зя́бра. Угор.
Дзяв! меж. Звукоподражание для выражения лая щенка: Тяв! Сюди гав, туди дзяв. Ном. № 3018. Собачка лежить на приспі та: дзяв, дзяв!.. Рудч. Ск. II. 67.
Дзя́вкало, ла, с. Постоянно лающий щенок.
Дзя́вкання, ня, с. Лай щенка, тявкание.
Дзя́вкати, каю, єш, гл., одн. в. дзя́вкнути, ну, неш, гл. Тявкать, тявкнуть.
Дзявкоті́ти, чу́, ти́ш, гл. = Дзя́вкати. Сучечка біга коло хати та й дзявкотить. Чуб. II. 101.
Дзявку́н, на́, м. = Дзя́вкало.
Дзяволи́ти, лю́, ли́ш, гл. = Дзя́вкати. Чи чуєте, цуценя дзяволить? Г. Барв. 7. Ой не ходи коло хати та не дратуй цуценяти, бо цуценя дзяволить. Мил. 103.
Дзя́ма, ми, ж. Говяжий отвар. Угор.
Ди, сокр. диви. А ди-но. Смотри-ка. А ди-но, який пес побіг. Каменец. у. См. Диви́тися.
Диб! меж. от глаг. ди́бати. Говорится маленьким детям, когда они становятся на ноги. Диб, диб, доню! Харьк. у. Также и о взрослых. Я на місті була, я горілку пила: диб, диб на село, кив, морг на його. Ном.
Ди́ба, нар. Дыбом. Як скочить Лев — аж диба стала грива. Гліб. 21.
Ди́бання, ня, с. 1) Хождение на ходулях. 2) Медленное и неловкое хождение (о людях с длинными ногами или о детях). *3) Ступание.
Ди́бати, баю (блю), баєш (блеш), гл. 1) Ходить на ходулях. 2) Ходить медленно и неловко; ходить, вытягивая ноги (о людях с длинными ногами, о детях и пр.). Близько видати, далеко дибати. Ном. № 11423. Диба, мов муха по сметані. Ном. Диба, мов журавель. Ном. Та мала пташка, та невеличкая по билиночці дибле. Лавр. На дворі під тополями дибали два журавлі. Диба, мов не своїми ногами. Стор. II. 44.
Ди́би, бів, ж. мн. 1) Ходули. Левиц. Пов. 90. 2) Колодки, деревянные бревна с отверстиями внутри, куда вкладываются ноги арестантов. КС. 1885. X. 231. Забили їх у диби. Рудч. Ск. I. 210. Будем літо літувати в Станікові на риночку, в тяжких дибах, в зелізочку. Ум. Ди́бки, диби́ці, ди́бці. К. Досв. 107. Ой дубові дибки, залізні кайдани! по степах ви, по комишах наших розганяли. К. Досв. 107. Ой на ноги диби, на руки дибиці, — оце тобі, вражий сину, славні молодиці. Лавр. 61.
Ди́битися, биться, безл. Становиться дыбом. Волосся почало дибитись.
Диби́ці, би́ць, ж. мн. Ум. от ди́би.
Ди́бка, ки, ж. 1) Ножка у стола. 2) Подставка под что-нибудь. 3) Мн. Ум. от ди́би.
Дибка́, нар. На дыбы. Дибка став. Ном. № 3392.
I. Ди́бки, нар. = Дибка́. Дали бабі рибки, стала баба дибки. Ном.
II. Ди́бки, ди́боньки, дибу́ні, дибу́ночки, дибу́сі, дибу́сеньки. О детях: ходить (= ди́бати). О. 1862. IX. 119. — ста́ти, ходи́ти. О детях: стать, ходить; о взрослых: стать, ходить на цыпочках. Івась або Василько прилізе, стає дибки коло матері, спинається їй на руку. Мир. ХРВ. 71. Инша скочить та почне вистрибувати дибки-дибки, щоб пані не почула. МВ. (О. 1862. III. 35). *Сп'ястися на ди́бки. Встать на цыпочки. Berneker. Sl. etym. Wört.
Ди́бом, нар. Дыбом. Бувало покійний Охрім як стане росказувати, царство йому небесне, — дак волос дибом становиться. Рудч. Ск. I. 24. Пропадає, мов порошина з дула, тая козацькая слава, що по всьому світу дибом стала. Макс. (1849). 59. Сивиллу тут замордовало і очі на лоб позганяло, і дибом волос став сідий. Котл. Ен.
Ди́бо́шки. В выражении: На ди́бошках. На цыпочках. Підходить на дибошках, щоб не чуть було. Екатер. у. См. II. Ди́бки.
Ди́бу, ди́бу, меж. Припев в песне. Ой пас вівці да на Бондарівці, положив бурдюх да на могильці. Дибу, дибу! Чуб. V. 1086.
Дибу́лі, нар. = I. Ди́бки. Дай бабі цибулі, стане баба дибулі. Лубен. у.
Дибу́ль, меж., выражающее, что человек медленно идет. Ох я з корчми
