ється, що хоче. Борд. Тоді хай діється, що хоче — він своє діло зробив… Лепкий.
Дія́ч, ча́, м. 1) Деятель. Левиц. Пов. 119. *2) Действующее лицо (в пьесе). Лес. Укр.
Дле, пред. = Бі́ля. Ой, чи можно, тестю, дле Марусі сісти? Лавр. 148.
*Длі, пред. Для. Двоє нас, що ж то длі нас такий лад значить. Франко.
Длу́бати, баю, єш, гл. 1) Ковырять. Чого ти все в носі длубаєш? 2) = Длу́батися 2.
Длу́батися, баюся, єшся, гл. 1) Копаться в чем-либо. 2) Медленно делать что, копаться. Коло чого він там длубається?
Для, пред. 1) Для. Любисточок — для дівочок, василечки для пахощей, а м'яточка — для любощів. Мет. 311. Не для пса ковбаса, не для кицьки сало. Ном. № 4721. Для малого манастиря мала й милостина. Ном. № 4537. 2) По. Діти тяли, кров ілляли для росказу твоєго. Чуб. III. 378. 3) — и *за-для то́го. Потому, поэтому. Ти думаєш, що ти красна і для того така щасна. Млр. л. сб. 325. *До́брий, (за-)для ме́не. а) Добр ко мне. б) Хорош для меня. Сл. Нік. *Для чо́го. Почему, зачем. Для чого, Рузю? Черемш. *Товариші́ для се́бе. Товарищи друг другу. Лепкий. *4) = Бі́ля. Бли́зько для. Вплотную рядом, в непосредственном соседстве. Berneker. Sl. etym. Wört.
*Для́вий, а, е. О человеке: медлительный. Крим.
*Для́во, нар. Длительно, медлительно. Він усе робить дляво, такий длявий. Крим.
Для́тися, для́юся, єшся, гл. Мешкать, возиться. Ми й не длялися: днів через три й прислали. Г. Барв. 183.
*Дмух, ху, м., дму́хання, ня, с. 1) Дутье, дуновение. 2) Пыхтение. Основи всього світу одчинились… од дмуху духа гніву твойого. К. Псал.
Дму́хати, хаю, єш, одн. в. дмухну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Дуть, подуть. Не дмухай проти вітру. Ном. № 1100. Хто спарився на окропі, той і на холодну воду дмухне. Ном. № 5792. Попіл в вічі дмухати. Не дам у ка́шу собі́ дму́хати. Не позволю вмешиваться в мое дело. МВ. (КС. 1902. X. 147). 2) Только в несов. в. Пыхтеть. Росердився та так дмуха, що й не приступай. Черкас. у. В следующих значениях употребляется только однокр. в.: 3) Ударить, хватить. Як дмухнув мене по пиці, так у мене й голова замакітрилась. Лебедин. у. 4) Выпить, осушить. Дмухнув чарчину мов тую воду. Екатерин. г. 5) Побежать, поехать, махнуть. Дмухнім лиш, братці, ми до неї. Котл. Ен. Буйволи на сонці помліли; як угляділи воду, так до води й дмухнули. Драг. 3. Дмухну́ти дра́ла. Быстро уйти, удрать. Ном. № 4413.
Дмуха́ч, ча́, м. Ветер. Дмухача́ да́ти. Удрать. Ном. № 4413.
Дмухну́ти. См. Дму́хати.
Дмухону́ти, ну́, не́ш, гл. Сильно подуть, ударить, побежать. Дмухонув на ввесь рот. Ном., стр. 285, № 3151.
Дму́чка, ки, ж. Скопление ветров в животе, запор. Новомоск. у. Слов. Д. Эварн.
*Дна, ден, ж. мн. Матка. В котрої жінки вкинувся и крижі ураз, або дна поопадали… Крим.
Дне́вник, ка, м. 1) Загородка в поле для загона овец во время жары. *2) Дневная бабочка. Papilio diurna. Сл. Яворн. *3) Галицк.: Газета (ежедневная). Желех.
Днеда́вній, я, є. Очень давний. І вдвох тихенько заспівать ту думу сумнюю днедавню про лицаря того гетьмана, що на огні ляхи спекли. Шевч. 551.
Днесь, нар. = Сього́дня. Днесь мені, а завтра тобі. Ном. 2360. Ум. Дне́ська, дне́ськи. Гол. III. 453. Вх. Зн. 15. Я днеська берізка зелена, а завтра буду зрубана. Гол.
Дне́шній, я, є. Сегодняшний. Вх. Уг. 236.
Дни́на, ни, ж. День. Г. Барв. 246. Грин. III. 302. Яка весняна днина, а він цілий день не їв. Каменец. у. Ой не хвалися, не ти ж їх кохала: кохала ненька старенька ясного сонця против віконця, ясної днини против кватири. Чуб. III. 299. Ум. Дни́нка. В суботу на годинку, в неділю на всю днинку. Гол. II. 99.
