Дни́ти, дню, дниш, гл. Вставлять дно. Сумск. у. Як би той бондарь, що торік днив. Могилев. у.
Дни́ця, ці, ж. Поперечная доска в колесе водяной мельницы, — такими досками покрыта вся внутренняя часть обода колеса. Галиц. Мик. 480.
Дни́ще, ща, с. 1) Ув. от дно. 2) Донце, дощечка, на одном конце которой садится пряха, вставляя в другой гребень или кудель. Побігла до сусіди, позичила веретено, гребінь, днище, прийшла додому і давай прясти, аж веретено хурчить. Рудч. Ск. I. 178. Ум. Дни́щечко.
Дні́пер, Дніпро́, пра́, м. Река Днепр. Роби, як Дніпер робить. Чуб. I. 247. Дніпро-батько. Ном. № 725. Ой як будеш же ти, серденятко моє, Дніпром-водою плисти. Мет. 24.
Дніпро́ви́й, дніпря́нський, а, е. Днепровский. К. Досв. 179. Ой ріки ви, каже, ріки низовиї, помошниці Дніпровиї. Мет. 380. Дніпрянські пороги.
Дніпря́нщина, ни, ж. Местность при Днепре.
Дні́сте́р, Дністро́, стра́, м. Река Днестр. Мет. 392. К. Досв. 102. А ти прощай, Дністер, ой ти річко мутная, вже ж нам більше з тебе води не пити. Грин. III. 603. Ум. Дністро́чок. Чуб. V. 82.
Дністро́ви́й, дністря́нський, а, е. Днестровский. Над сагою дністровою лежить Хведір безрідний. Мет. 440.
Дністро́чок, чка, м. Ум. от Дні́сте́р.
Дністря́нщина, ни, ж. Местность при Днестре.
Дні́ти, дні́є, гл. безл. Светать. Стало вже дніти, як ми рушили. НВолын. у. Іде козак од дівчини — починає дніти. Чуб. V. 53. Уже дніє. НВолын. у. *І дніти мов не дніло. Тичина.
Дно, дна *(мн. де́на, р. ден), с. Дно. Ходить, як лин по дну. Ном. № 3238. Ой там плавало судно, позолочуване дно. Лавр. 145. Ум. Де́нце, де́нечко. Сопілочка з барвіночку, калинове денце. Гол. Там тільки на денці… гуща зосталася… пів чарочки. Рудч. Ск. Ой у полі та озеречко, там плавало та відеречко, соснові клепки, дубове донечко. Мет. Ув. Дни́ще.
Днюва́ння, я, с. Дневание.
Днюва́ти, дню́ю, єш, гл. Дневать, проводить день. По-під тинню сіромаха і днює й ночує. Шевч. 7. Там будете дні днювати. Лукаш. 116. Днюва́ли собі́? Приветствие, равносильное выражениям: Как провели день? Как ваше здоровье? Также и в более полном виде: Чи здоро́ві днюва́ли? О. 1862. V. 84.
*Дня́ни́й, а, е = Де́нний. Освіжитися від спеки дняної. Кон.
I. До, пред. 1) До. Не учишся розуму до старости, але до смерти. Ном. № 6003. Верболіз б'є до сліз. Ном. Дійшов до села. До меду ласий. Грин. I. 141. 2) К. Говори до стовпа. Ном. Піти до голови по розум. Ном. № 5831. Піду до річеньки. Мет. Він пішов до Остапа. *Вдовина дочка тай хазяєчка і до печі тай куховарочка. А. Вержб. Катер. До хреста́ понести́ (дити́ну). Понести крестить (ребенка). Г. Барв. 276. До душі́ сказа́ти. С большой искренностью, с чувством сказать. Г. Барв. 362. Пи́ти до ко́го. Пить за чье здоровье. Не до тебе п'ють, не кажи: дай, боже, здоров'я. Чуб. I. 271. Поздоро́вкатись до ко́го. Обратиться к кому с приветствием, сказать кому: здравствуй. Чоловік їхав і поздоровкавсь до мене. Рк. Левиц. 3) В. Ходи зо мною до кімнати. Мет. Приймати до рук. Ішов до церкви. Грин. I. 153. Запріг до плуга волів. ЗОЮР. II. 30. Своїй матері рідненькій, удові старенькій до ніг упадімо. Мет. 346. Хмельницькому кролевські листи до рук добре оддав. Мет. 388. *Ду́мка прийшла́ до голови́. Пришла мысль в голову. Борд. *Прийти́ до се́бе. Прийти в себя. А тим часом Мотря може якось прийде до себе. Лепкий. 4) На. Половину козаків до опачин посади. Дума. Важкий до ходу. НВолын. у. *Грубе коріння, що ніби велетенські гадюки повилазило з нор на дорогу і вигрівалося до сонця. Лепкий. *Коси́ти до мі́сяця. Косить при лунном свете. Желех. 5) Для. Слова до ради, руки до звади. Ном. Любі, милі до розмови. Мет. Дам тобі пораду до життя. Шейк. 6) С. Цвіт калину ламала та в пучечки в'язала, до личенька рівняла. Лавр. 1. Тим на світі хліб не родить, що брат до сестриці не гово-
