Компе́ря, рі, ж., и ко́мпір, ра, м. = Конфе́ря. Вх. Уг. 246. Вх. Лем. 426.
Комперя́нка, ки, ж. 1) Стебель картофеля. Желех. 2) Вода, в которой варился картофель. Желех.
Компли́к, ка́, м. Обрезки кожи, склеенные между собой и крепко сбитые в бруски; употребляются также для каблуков. Вас. 162. В Сумск. у. так называется низкий каблук.
Компонува́ння, ня, с. 1) Сочинение. У євреїв… писателі мали свій взоровзір компонування. К. Іов. XI. *2) Составление, комбинирование. Сл. Нік.
Компонува́ти, ну́ю, єш, гл. 1) Составлять, сочинять. Отой дід і співав, і компонував пісні й думки. Стор. Дуже письменний був і вірші компонував. Стор. 2) Выдумывать, интриговать. Пане осауле полковий, побійся бога! Мені здається, що ти щось недобре на нашого пана полковника компонуєш. К. ЧР. 323. *3) Комбинировать. Сл. Нік.
Компонува́тися, ну́юся, єшся, гл. Составляться, сочиняться. Шевч. 1883, 140.
Комфо́рт, ту, м. Комфорт. Занедбавши свої прості звичаї, вкинулись у той комфорт. К. (О. 1861. I. 317).
Кона́нійко, ка, с. Ум. от кона́ння.
Кона́ння, ня, с. Агония, умирание. Ум. Кона́нійко. МУЕ. III. 35.
Кона́ти, на́ю, єш, гл. 1) Умирать, кончаться, отходить. Не один бідаха, конаючи в крові, тужить, що не поліг під Берестечком. К. ЧР. 358. Уже твоя, козаченьку, дівчина конає. Нп. 2) Мучиться. Сам не соромиться конать в ярмі у ляха. Шевч. Або в пана у кайданах у склепу конає. Шевч. Він кона́є. Он при последнем издыхании.
Конва́лі́я, лії, ж. Ландыш. Васильки, папороть, шевлію, Петрів батіг і конвалію. Котл. Ен. З великого лугу віяло холодком і пахло конвалією й барвінком. О. 1862. VIII. 16.
Конво́й, во́ю, м. Конвой. Руки і ніжки закують в кайдани, конвоєм приведуть. Чуб.
Конда́к, ка́, м. Кондак. Тропарі з кондаками. Ном.
Конді́йка, ки, ж. Ендова; церковный сосуд, в котором святят воду.
Кондри́читись, чуся, чишся, гл. Капризничать. Мнж. 182.
Конду́ри, рів, мн. Род сапог у жителей Покутья галицкого. Kolb. I. 44.
Кондя́к, ка́, м. Дьячек и учитель церковной школы. А, дай боже пану бакаляру! ти наш таки, кондяче… Маркев. 62.
Ко́ненько, ка, м. Ум. от кі́нь.
Коненя́, ня́ти, с. Ум. от коня́.
Коне́ць, нця́, м. = Кіне́ць. Як ся зійде Стрий і Ломець, то буде світу конець. Ном. № 392.
Коне́чне, нар. 1) Непременно, неизбежно. Вони почули, що за пшеницею треба конечне йти в двір фараонів. Опат. Любилося двоє дітей сердечне, присудив господь розлучити конечне. Гринч. III. 251. 2) Не коне́чне. Не совсем, не очень. Не конешне вона влюбляла, як до чоловіка трапиться гість. МВ. (КС. 1902. X. 143).
Коне́чний, а, е. Непременный, неизбежный, безотлагательный.
*Коне́чність, ности, ж. 1) Цель. Життєва́ —. Цель жизни. Смачно зісти і добре випити, це була тоді життєва конечність. Лепк. 2) Необходимость. Вчительського стану… я довгі літа власними силами добивався — не з покликання, а з конечности. Борд.
Коне́чно, нар. = Коне́чне.
Ко́ник, ка, м. 1) Ум. от кінь. Під явором коник стоїть, на нім козак молоденький. Мет. 2) Насек. Кузнечик, Locusta. Вх. Пч. I. 6. В траві ворушився і тріщав цілий мир коників і всяких кузок. Левиц. Пов. 97. 3) Пряник или глиняная игрушка в форме коня. І внучатам із клуночка гостинці виймала… А Карпові соловейка та коників пару. Шевч. 112. 4) Мн. Род узора для вышивок на рубашках. Гол. Од. 73. 5) Конская голова, выделываемая как украшение разных предметов, напр., рукояти гуцульского ке́лифа. Шух. I. 275. Стіл на ко́никах. Стол на ножках с украшением в виде конской головы? Сим. 227. 6) Часть гончарного кру́га: деревянная дощечка, прибитая одним концом к скамье, с выемкой на другом конце, в которую входит веретено. Вас. 179. 7) Пластинка, вертикально стоящая на каждом из
