ко. Там на долині стоїть дві ялині: там наша пані ягідки рвала, комірниченька ісподобала. Нп.
Комі́рницький, а, е. 1) Квартирантский. Хазяйська наука комірницькій корові ногу переломала. Ном. № 2817. 2) Таможенный.
Комі́рниця, ці, ж. Квартирантка. Вх. Зн. 27.
Комірниче́нько, ка, м. Ум. от комі́рник.
Комі́ронька, комі́рочка, ки, ж. Ум. от комо́ра.
*Комі́рство, ва, с. Квартирование. Впросилася до Микитича на комірство за відробіток. Франко.
*Комі́рчик, ка, м. 1) Ум. от ко́мір. 2) = Коміре́ць 2.
Комірчи́на, ни, ж. Небольшая комо́ра. Через сіни була пекарня з комірчиною. Левиц. I. 192.
Комі́ть, нар. Вниз. Комі́ть-голово́ю. Вниз головою. Вх. Зн. 27.
Комли́к и пр. См. Кімли́к и пр.
Ко́мнір, ра, м. = Ко́мір. Панство в голові, а воші за комніром. Ном.
Комо́д, ду, м., и комо́да, ди, ж. Комод. Воздвиженський… одпер комод, витяг гроші і одніс жінці. Левиц. Коло стола стояла комода, а перед канапою стіл. Левиц.
Комо́лий, а, е. Безрогий. Комолий віл і ґулею б'є. Ном. № 3364.
Комо́нний, а, е. Конный. Комонне військо.
Комо́нник, ка, м. Всадник, кавалерист. За ними ще півдесятка комонників. К. ЧР. 169. Піхота з пищаллю поміж гарматами, а комонник по крилах. К. ЧР. 343. В детской игре в ка́шу так называется тот из играющих, который едет верхом на товарище. КС. 1887. VI. 461.
Комо́нниця, ці, ж. 1) Раст. Трилистник полевой, Trifolium arvense. Вх. Лем. 426. См. Комани́ця. 2) Бесплодная кобыла. Желех.
Комо́нно, нар. Конно.
Комо́нь, ня, м. Конь. Ой як тяжко комоневі протів води плисти, ой так тяжко кохатися, не мавши користи. Нп.
Комо́ра, ри и комо́ря, рі, ж. 1) Амбар, кладовая. Виніс із комори казан. Стор. Заздро, що в брата є в коморі і на дворі, і весело в хаті. Шевч. Служит также для ночевки взрослой дочери или женатому сыну. Ти в коморі, я на дворі, — вийди, серце, злічим зорі. Мет. 10. *2) Зернова́ —. Зернохранилище. Рад. С. 3) Крамна́ —. Лавка, *склад. Сомко має в Переяславі крамні коморі в ринку. К ЧР. 25. 4) Таможня. Гайсин. у. *5) Хранилище. Лежать їх грошенята дурно в скринях, а в казенні комори вони бояться давати. Крим. 6) См. Ри́тки. Ум. Комі́рка, комі́ронька, комі́рочка, *комірчи́на. Ой в мене коморонька новая, в тій коморонці постілонька тісовая. Чуб. Да мати гуляти да не пускала, да й у комірочку да й зачиняла. Чуб. V. 9. Крамарю, крамарочку, одчиняй комірочку та сип перець та канаперець. Гринч. III. 539.
Комо́рити, рю, риш и коморува́ти, ру́ю, єш, гл. Жить на квартире. Желех. Він коморит у мене. Вх. Зн. 27.
Комо́рячий, а, е. Амбарный. Василь зирк на коморячі двері. Кв.
Компани́ст, та, м. Товарищ. Хоч старий, а не цурається давніх компанистів. Св. Л. 38.
Компані́єць, ні́йця, м. Казак легкоконного войска в XVIII веке. В поход у дорогу славні компанійці до схід сонечка рушали. Шевч. 361. Ой над Богом над рікою, на турецькій гряниці, там стояли пикиніри, з ними компанійці. Макс.
Компані́йський, а, е. 1) Относящийся к компані́йцю. Полковник компанійський. Шевч. (1883). 235. *2) Общительный, любящий общество. Компанійський це чоловік. Умань. Ефр.
Компа́нія, нії, ж. 1) Общество, компания. Злі компанії і доброго чоловіка зопсують. Ном. № 5982. 2) Отряд войска, *рота. Чому сь мене, моя мамо, зранку не збудила, коли тота компанія з міста виходила. Гол. I. 145.
Компанува́ти, ну́ю, єш, гл. Водить компанию. Грицько з Іваном компанували. Волч. у.
Компа́нчик, ка, м. Солдат. Полюбила компанчика, гей за їм тужила. Гол. I. 145.
Ко́мпас, су, м. Компас. Ком. II. 90.
