лоденький козаченько в коменди ся просить: пусти ж мене, коменданте, з обозу додому. Чуб. V. 332.
Коменда́нт, та, м. Комендант. Рудч. Чп. 103. Пусти ж мене, коменданте, з обозу додому. Чуб. V. 332.
Комендерува́ти, ру́ю, єш, гл. Начальствовать, командовать. А пан майор молоденький на воронім коню, ворон конем виграває та й комендерує. Федьк.
Коме́та, ти, ж. Комета. Є зорі, що звуться кометами, або мітлами чи віхами. Ком. I. 50.
Комети́, нар. = Комі́ть. Голуб в лету комети паде. Вх. Зн. 27.
Коми́з, зу, м. Каприз. Ач як на його комиз напав. Ось я тобі! Полтава.
Комиза́, зи́, ж. 1) = Коми́з. 2) Капризный, привередливый человек.
*Коми́зистий, а, е. Капризный, затейливый. В. Мова.
Комизи́тися, зю́ся, зи́шся, гл. 1) Капризничать, упрямиться. Коли б вона та не бісилась, замовкла і не комизилась. Котл. Ен. *2) Белениться. Як почав у ту крутню встрявати та чужих наговорів слухати, то й скомизився. Мирн. III. 132.
Ко́мин, на, м. 1) Передняя часть варистой печи, устроенная для прохода дыма в трубу. Чуб. VII. 381. Забілів комин, зачорнів рядок горшків на полиці. Левиц. I. 2) Верхняя часть дымовой трубы над кровлей. 3) Полка кремневого ружья. Шух. I. 231. Ум. Комино́к.
Коминне́, но́го, прил., употребляемое как сущ. ср. р. Подымная подать. Та заплатиш коминного півкопи грошей. ЗОЮР. I. 143.
Комино́к, нка́, м. 1) Ум. от ко́мин 1 и 2. 2) Цилиндр в ружье, куда накладывается пистон. Уман. у. Шух. I. 229.
Коминотру́с, са, м. Трубочист. Полтавск. г.
Коминя́р, ра́, м. = Коминотру́с. Гайсинск. у.
Комиса́р, ра, м. 1) Комиссар. Чого вже не робили тії старости й комисари з городовими козаками. К. ЧР. 12. 2) Исправник. Добре було жити, поки не писали пани комисари хлопців у некрути. Нп. Я бачив сам таких і може б показав, да цур йому! боюсь: розсержу комисара. Греб. 368. Ум. Комиса́рчик. Приїхали комисарчики, зі Львова писарчики господу записати, де має король стати. О. 1862. IV. 19.
Коми́ш, шу́, м. Тростник. Жили по комишах і очеретах. ЗОЮР. I. 75.
*Комиши́на, ни, ж. 1) Один стебель тростника. 2) Тросточка. Побив його добре комишиною. Звен. у.
Комиши́тися, шу́ся, ши́шся, гл. Мелькать. А то що за світ комишиться у малій хатині? Мир. Пов. II. 55.
*Коми́шник, ка, м. 1) Разбойник, живший (в старину) в тростнике в низовьях Днепра. Комишники тії жили по комишах і очеретах. Було йде чумак, то вискочать, обдеруть. ЗОЮР. I. 75. *2) Накладка из тростника при запорожских ча́йках. Сл. Яворн.
*Комишува́тий, а, е. Заросший тростником. Озеро… комишувате. Екатер. г. Сл. Яворн.
Ко́мін, на, м. = Ко́мин. З верху криші по ріжках шпилі, а наверх коміна вертиться по вітру залізний півень. К. ЧР. 209. Ум. Коміно́к, коміно́чок. Щоб ліжко там було і коміночок, і огонь щоб горів. Рудч. Ск.
Ко́мір, ра, м. Воротник. Не до нашої шиї ті коміри шили. Левиц. Ум. Коміре́ць, *комі́рчик. У лисички, каже, гарна шкурка… на комірець. Рудч. Ск. II. 15.
*Коміре́ць, рця́, м. 1) Ум. от ко́мір. 2) Углубление в оконной раме для стекла. Екат. г. Сл. Яворн.
Комі́рка, ки, ж. 1) Ум. от комо́ра. Відчиняй, пане, комірку, давай гребцям горілку. Нп. 2) См. Бе́рдо и Блят. *3) Ячейка (пчелиная). Пир. у., Конон. *4) Клеточка (физиолог.). В. Корол.
Комі́рне, ного, прил. ср. р. Наемная плата за квартиру. Приня́ти кого́ в комі́рне. Пустить, принять на квартиру кого. Чуб. I. 4. В комі́рнім сиді́ти. Нанимать квартиру. Желех. Нажилась в комірнім. Св. Л. 245. Піти́ в комі́рне. Сделаться квартирантом. Желех.
*Комірни́й, о́го, м. Кладовщик. Сл. Нік.
Комі́рник, ка, м. 1) Жилец, постоялец. Уман. у. Вх. Зн. 27. 2) Сборщик пошлин на таможне. Ум. Комірниче́нь-
