19. Кого попало і коренить, і ганить. Стор. I. 53.
Корени́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Укореняться. Рости, рости, орішеньку, рости, коренися. Нп. Усе теє пригодиться, що на полі корениться. Ном. № 10135.
Коре́ць, рця́, м. 1) Мера сыпучих тел. Способом, способом 12 жидів насилу корець хмелю витаскали на гору. Ном. № 924. З'їхалася Марусина родина, звезла, знесла сім кірців муки на коровай. О. 1862. IV. 13. 2) Железный или деревянный ковш. І в корці води напій маєш. Ном. № 3020. Корець меду у рученьках держучи. Поїхали в ліс, вирубали на ківш і одтяли на корець. ЗОЮР. II. 57. Що це ти, бабо, ополоником їси? — Десь діти корець занесли. Ном. № 12220. 3) Каждая пара соединенных под углом (по длине) поперечных досок на окружности колеса водяной мельницы, — в них ударяет вода, поворачивая колесо. См. Ко́ре́чний, корча́к. Шух. I. 113. 4) Насек. уховертка; клещак, Forficula auricularia. Вх. Зн. 28. Ум. Кі́рчик.
Коре́чний, прил. м. Коре́чний млин. Водяная мельница с наливным колесом. Kolb. I. 61.
Коре́чник, ка, м. = Коре́чний млин. Мнж. 481.
Корж, жа́, м. Род лепешки. Чуб. VII. 445. Я б спекла собі коржа. Рудч. Ск. I. 123. Ум. Ко́ржик. Коржик мені спечи. Рудч. Ск. I. 168.
Коржа́вий, а, е. Высохший и жесткий (о коже).
Коржа́віти, вію, єш, гл. Жестким, твердым делаться. Желех.
Ко́ржик, ка, м. Ум. от корж.
Ко́рзати, гл. Плести, морщить (в работе). Мнж. 182.
Ко́рзити, гл. = Ко́рзати. Мнж. 182.
*Коридо́р, ру, м. Корридор. У вузьких вуличках, як у коридорі, було безлюдно й сумно. Коцюб.
Кори́на, ни, ж. Древесная кора. Ум. Кори́нонька. На яворі коринонька. Гол. III. 101.
*Користа́ти, та́ю, єш и користа́тися, та́юся, єшся гл. = Кори́стувати, кори́стуватися.
Кори́стне, нар. = Кори́стно.
Користни́й, а́, е́. Полезный, выгодный. Щось оці дрова не дуже користні: витопили — ні хуху, ні духу. Харьк. г. Спориш дуже користна трава.
Кори́стність, ности, ж. Полезность.
Кори́стно, нар. Полезно, выгодно. Чай користніше пити, ніж горілку. Канев. у.
Кори́стонька, ки и кори́сточка, ки, ж. Ум. от кори́сть.
Кори́стування, ня, с. Пользование.
Кори́стувати, ту́ю, єш и кори́стуватися, туюся, єшся (з чо́го), гл. Пользоваться (чем). Як би ми вміли користувать з города, як німці. О. 1862. IV. 108. І благо тому чоловікові, которий користується з сього світла. К. Гр. Кв. XXIX.
Кори́сть, ти, ж. 1) Польза, выгода, прибыль. Любив козак три дівчини, та не мав користи. Мет. 108. Іванець для своєї користи роздуває старе огнище. К. ЧР. 200. *Одібра́ти кори́сть од чо́гось. Лишить пользы в чем. Вона своєю замовою хоче одібрати в Параски користь од курей. Крим. 2) Добыча. У тому саду три користи: перша користь — орішечки, друга користь — красні вишеньки. Мет. 340. Не було в лісі жадної користи. НВолын. у. Впарта коза — вовку користь. Ном. № 2630. Ум. Кори́стонька, кори́сточка. Ристю, коники, ристю, ми їдемо з користю, ми веземо да користочку, молодую да невісточку. Гринч. III. 491.
*Корита́р, ру, м. Корридор. Сл. Нік.
Корита́рство, ва, с. Выделка кори́т. Шух. I. 248.
Корита́рь, ря́, м. Делающий кори́та. Шух. I. 248.
Кори́течко, ка, с. Ум. от кори́то.
Кори́ти, рю́, ри́ш, гл. 1) Покорять. Річ твоя тиха, а корила всю Україну. О. 1861. III. 16. 2) Упрекать, укорять. Змиев. у. Прислухайся — що старі про мене казатимуть: чи будуть хвалити, чи корити. Кв. I. 49.
Кори́тися, рю́ся, ри́шся, гл. 1) Подчиняться, покоряться. Того не роби, рибочко, а корись твоєму батькові. Федьк. Бачить, що корюся, та ще й гірш мене зневажає, а далі й бити вже порвалась. МВ. I. 29. 2) Повиноваться. Біси коряться нам в ім'я твоє. Єв. Л. X. 17.
