Перейти до вмісту

Сторінка:Словник української мови. Том III. К-Н. 1928.pdf/51

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

КС. 1901. XII. 472. 2) У галицких дровосеков: куча дров вишиною в 1 ½ метра, длиною 2 и шириною 1 метр. МУЕ. III. 28. Ум. Каца́пчик. Ув. Кацапю́га. Св. Л. 192.

Кацапеня́, ня́ти, с. Великорусский ребенок.

Каца́пка, ки, ж. 1) Великороссиянка. Приїхав в одно село — дивиться, кацапка кричить. Рудч. Ск. *2) Верхняя мужская сорочка. Екатер. г. Сл. Янорн.

Кацапня́, ні, м. Соб. от каца́п.

Каца́пський, а, е. Великорусский.

Каца́пчик, ка. Ум. от каца́п.

Каца́пщина, ни, ж. Великороссия. Лаяв кацапів і кацапщину. Мир. ХРВ. 141.

Кацапю́га, ги, м. Ув. от каца́п.

Кацарі́вна, ни, ж. Царевна. Ой одчиняй ворітечка, кацарівно! (Говорится к царевне). ЗОЮР. II. 14.

*Кацірува́ти, ру́ю, єш, гл. Идти, поспешать. Каціруй сюди. Бач, як кацірує. С. Пальчик Звен. у. Ефр.

Кацу́бнути, ну, неш, гл. Замерзать, застывать. Мнж. 181.

Ка́ця, ці, ж. Длинная хворостина с крючком на конце, — зацепив им за шерсть овцы, ловят послюднюю, если ее нельзя удержать обычным способом при помощи ґирли́ґи. Кубань. О. 1862. V. Кухар. 38.

Кач! Слово, употребляющееся при девичьей игре в Бердо́вичко и означающее приказ бежать: Кач дале, кач! Гол. IV. 527.

Кача́, ча́ти, с. (мн., кача́та и ка́чата. Каменец. у.). Утенок. Гусята, качата гречку поїли. Нп. Качка качат вивела. Мнж. 36. Ум. Кача́тко, кача́точко. Хлюпощуться качаточка поміж осокою. Шевч. 660.

Качава́нка, ки, ж. Сорт овчины: крымская белая, грубошерстная и крупная. Вас. 154. См. Воло́шка.

Кача́лка, ки, ж. 1) Скалка для раскатывания теста и белья. На річці попрала, качалкою покачала. Чуб. 2) Каток для укачивания полей.

Кача́лковий, а, е. Относящийся к кача́лк'е.

Качалкува́ти, ку́ю, єш, гл. Бить скалкой. Як ухопе качалку та й давай його качалкувати. Александров. у. Слов. Д. Эварн.

Кача́ло, ла, с. Кружек деревянный. Желех.

Кача́льня, ні, ж. Каток для белья. Радом. у.

Кача́льце, ця, с. Сверток, напр., лент.

Кача́н, на́, м. 1) Кочень капусты. І межи капустою доброю буває багацько гнилих качанів. Ном. № 2449. 2) Кочерыжка капустная. 3) Початок кукурузы. Kolb. I. 51. 4) Мн. Места в борту лодки, где помещаются весла, когда ими гребут. Ум. Кача́нчик. Були три синки, мов три качанчики. О. 1861. X. 37.

Качани́стий, а, е. С большим кочнем (о капусте). Капуста моя качанистая. Гринч. III. 229.

Кача́нка, ки, ж. Порода дыни. Черномор.

Кача́нний, а, е. Относящийся к кочню, имеющий кочень. Кача́нна капу́ста. Капуста, Brassica oleracea L. Var. capitata. Dc. ЗЮЗО. I. 114.

I. Кача́ння, ня, с. 1) Катанье, перекатывание. 2) Катанье белья, раскатыванье теста.

II. Кача́ння, ня, с. Соб. от кача́н. Ум. Кача́ннячко. Капуста моя ще й качаннячко. Гринч. III. 229.

Качано́вий, а, е. Принадлежащий кочню, кочерыжке.

Качаня́, ня́ти, с. Маленький кочень, початок, маленькая кочерыжка. Покотив качаня капусти з чієгось воза. МВ. III. 93.

Кача́ти, ча́ю, єш, гл. 1) Катать. Вони і ну його качати да вертіти, поки аж прочунявся він. Рудч. Ск. I. 136. 2) Катать белье. Старша сестра коня сідлала, а середульша хустку качала. Макс. (1834). 117. 3) Раскатывать тесто. Хомиха качала корж. Левиц. I. 5. 4) О собаках: повалить и грызть. Скажена собака нашого Рябка качає. Гринч. Свої собаки шкодить стали: з овечок перше вовну драли, а далі мняса забажали та й ну що-дня овець качать. Гліб. 118.

Кача́тина, ни, ж. Утиное мясо. Та казала собі снідання дати, снідання дати