не піду я до тебе на весілля. МВ. I. 42. 3) Род весеннего хоровода с песнями. Грин. III. 114. Ум. Княги́нечка, княги́нька, княже́йка. Засватав собі княгинечку. Нп. Жінка княгинька, а хата неметена. Ном. № 9118. Яворові сінці, тесові стільці, а на тих стільцях красна княжейка. АД. I. 45.
Княгі́вна, ни, ж. Вместо общераспространенного князі́вна встречено у Стороженка: Ольгерда Гедеминовича, нарожденного од тверської княгівни Уляни. Стор. МПр. 62.
Княгня́, ня́ти, с. = Княжя́. А в танці ходить княгня Іванко, на головойці сокола носить, в правій ручейці коничка водить. АД. I. 36.
Княжа́(я́), жа́(я́)ти, с. Молодой князь; сын князя. То в тій галері Алкан-паша, трапезонськеє княжя. АД. I. 208. В ридвані сидів князь із княжам. К. ЧР. 212.
Княже́вський, а, е. Княжеский. Княжевські челядинці вештались по містечках, селах і хуторах. Стор. МПр. 65.
Княже́йка, ки, ж. Ум. от княги́ня.
Княжене́цтво, ва, с. Достоинство князя. К. ЦН. 280.
Княжене́цький, а, е. Княжеский. Княженецькі замки. К. ЧР. 220.
Кня́жество, ва, с. Княжество. Було в якомусь княжестві три княжецькі дочки. Рудч. Ск. II. 89.
Княже́цький, а, е. 1) = Княжене́цький. Було в якомусь княжестві три княжецькі дочки. Рудч. Ск. II. 89. 2) Относящийся к новобрачным. Вже й коровай спекли, княжецький калач на столі. О. 1862. VIII. 24.
Кня́жий, а, е. Княжеский. Лютує голод в Україні, лютує в княжому селі, скирти вже княжі погнили. Шевч. 332.
Княжи́ти, жу́, жи́ш, гл. 1) Княжить. 2) Быть женихом или невестою. Буду ж бо я в суботу княжити, будуть мені бояри служити. Рк. Макс. Устань, Марусенько, не княжи, відсунь кватирочку, погляди, чи всі бояри на дворі. Рк. Макс.
Княжна́, ни́, ж. Княжна. І княжні своїй маленькій сорочечки шила. Шевч. 328.
*Князе́нко, ка, м. Сын князя. Сл. Яворн.
Кня́зик, ка, м. Ум. от князь.
Кня́зів, зева, зеве. Принадлежащий князю. Князева перва жінка. Рудч. Ск. II. 93.
Князі́вна, ни, ж. Княжна. Кирило, вбивши змія, визволив князівну і оддав князю. ЗОЮР. II. 30. Чи воно яка князівна, чи королівна? Рудч. Ск. II. 46.
Князі́вство, ва, с. Княжество.
Князі́вський, а, е = Княжене́цький. Ми роду князівського. Мил. 96.
Князь, зя, м. 1) Князь (государь или особа княжеского титула). Тогді то у городі Лебедині царі і князі великим всі дивом дивували. Макс. Стереглись вони, проходячи побіля замку князя Вишневецького. Стор. МПр. 61. 2) Новобрачный, жених. Слухайте, бояре, що князь бреше. Ном. № 12778 Молодії князя зараз будуть (= молодий з молодою). МУЕ. III. 128. Ум. Кня́зик, князьо́к. Мій орлику, мій князику! Г. Барв. 495. На білому острові живе собі… якийсь князьок. Рудч. Ск. II. 93. Ув. Князю́ка. К. ЦН. 223.
Князьки́й, а́, е́. 1) = Княже́цький 1. Обернемо в хліви князькі чертоги. К. ЦН. 241. 2) = Княже́цький 2. Підхо́дити під князьки́й віне́ць. Венчаться. Щоб ти під князьки́й віне́ць не підійшла́! Желаю тебе остаться в девках! К. ЦН. 201.
Князьо́к, зька́, м. Ум. от князь.
Кня́зьство, ва, с. = Князі́вство.
Князьськи́й, а́, е́ = Князьки́й. Всякому роскаже, що вона князьська дочка. МВ. II. 32.
Князюва́ння, ня, с. Княжение.
Князюва́ти, зю́ю, єш, гл. 1) Княжить, быть князем. Але то ще за Батия, як князювали колись князі. Васильк. у. Не перестане, мабуть, князь… князювати. К. Бай. 39.
Князю́ка, ки, м. Ув. от князь.
Ко. Неотделимая частица, употребляющаяся при повелит. наклонении, подобная русскому ка. Ходи-ко, дай-ко! Вх. Зн. 26.
Коб и коби́, сз. 1) Если-бы, когда-бы. Коб хліб та одежа, то їв би лежа. Ном. Ой коби я зозуленька, щоб я
