крильця мала, я ж би тую Україну кругом облітала. Чуб. V. 5. 2) Как. Сухий марець, мокрий май, — буде жито коби гай. Ном. № 446. 3) Ка̀к-бы. Пливе човен… коби не схитнувся. Гол. III. 299. 4) Пусть, лишь-бы. Легіні, коби здорові, не конче і журяться про це. Федьк. Коби зуби, то хліб буде. Посл.
Ко́ба, би, ж. 1) Капюшон в верхней одежде (в опанчі́, кобеняку́). Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Здорові! привітався він, скидаючи разом з кобою й шапку. Мир. Пов. I. 115. 2) Рыба: Golio fluviatilis. Вх. Лем. 425. *Ум. Ко́бка. Пир. у., Кон.
Кобе́ля, лі, ж. 1) Корзина. Вх. Зн. 26. Постав, мати, кобелю, де я мала постелю. Гол. 2) Сумка, котомка. Набірають калачів-гусочок в кобелі (торбинки) скільки спроможуть. О. 1862. IV. 30. 3) Рыболовный снаряд, похожий на сак. Чигирин. у.
Кобени́ти, ню́, ни́ш, гл. Ругать, поносить. Кричав буцім то навіжений і кобенив народ хрещений, як водиться в шинках у нас. Котл. Ен.
Ко́бень, ня, ж. Капюшон у бурки. Надів даху… ззаду кобень так і грає. ЗЮОР. I. 175.
Кобеня́к, ка́, м. Суконная длинная верхняя одежда с капюшоном. Чуб. VII. 422. Чоловік в чорному кобеняку і татарській кучмі. Стор. МПр. 107. Під'їзжає якийсь чоловік до куріня, — кобеняком нап'явся, у простій одежині. Рудч. Ск. II. 206.
Кобе́р, бра́, м. Ковер. Левч. 58. Ум. Кобе́рець. Постелю я коберець. Нп.
Ко́бець, бця, м. = Кі́бець. Страхопуда гріх драти, бо він за курами тягне — кобця б'є. Чуб. I. 60.
Ко́бза, зи, ж. 1) Струнный музыкальный инструмент. Сидить на могилі козак старесенький, у кобзу грає-виграває, голосно співає. Мет. 443. Він усюди вештається та на кобзі грає. Шевч. 7. На речах — як на кобзі. Ном. № 2989. 2) Рыболовный снаряд из тонких прутьев. Сим. 148. Ум. Ко́бзонька, ко́бзочка. В кобзоньку грає, гарно співає. Грин. III. 21.
*Ко́бзалка, ко́бзати и т. д. см. Ковзалка, ко́взати и т. д. Ходім, хлопці, на кобзалку. Е, тут погано кобзатися: на річці краще. С. Пальчик Звен. у. Ефр.
Кобзарі́в, ре́ва, ве. Принадлежащий кобзарю. Шанували пам'ять кобзареву. О. 1861. III. 25.
Кобза́рство, ва, с., соб. Кобзари. К. Кр. 112.
Кобза́рь, ря́, м. 1) Певец, аккомпанирующий себе на кобзе. Кобзарі швендяють поміж людьми, грають на кобзах, на бандурах да співають усяких пісень. К. ЧР. 259. І про неї добрим людям кобзарі співають. Шевч. 2) Поэт. Кобзарю! не дивись ні на хвалу темноти, ні на письменницьку огуду за пісні. Куліш.
Кобза́рьський, а, е. Принадлежащий кобзарю.
Кобзарюва́ння, ня, с. Бытие кобзаре́м. Желех.
Кобзарюва́ти, рю́ю, єш, гл. Быть кобзаре́м. Желех.
Кобзи́на, ни, ж. = Ко́бза. Узяв кобзину в руки та й зачав співати. Федьк. Поез. I. 4. Ой далеко чути козака Ворла, що іде з кобзиною. Гол. I. 272.
Ко́бзонька, ки, ж. Ум. от ко́бза.
Кобзу́ра, ри, ж. Ув. от ко́бза. Глянь, Орфію, глянь із неба, дай кобзури мні своєй. Котл. Ен.
Коби́. См. Коб.
Коби́ла, ли, ж. 1) Кобыла. Норовиста як кобила. Ном. № 2672. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. Ном. № 8888. 2) Скамья на высоких ножках, употребляемая при мазанье стен и потолков. 3) Скамья или подмостки, на которых наказывают кнутами преступников. 4) Бревно, на котором кожевники развешивают кожу для выработки и для сушки. Вас. 157. 5) У горшечников: круглый или кубический ком глины, весом от 8 до 30 пудов, составленный из слепленных вместе отдельных шаров мокрой глины. Вас. 178. 6) Название шестерки треф при игре в ци́гана. КС. 1887. VI. 466. *7) Род забавы на святках. Харьк. г., Черном. *8) Астраханская селедка. Киев. г. Ум. Коби́лка.
Коби́лина, ни, ж. Конина, кобылье мясо. Ікавко-ікавко, де була? — У Киї-
