II. 28. 2) Холо́дний кова́ль. Слесарь. Жінка старого холодного коваля. Стор. МПр. 155. 3) Название отца новорожденного (на крестинах). Мил. 24. 4) Название плохого в ходу вола. КС. 1898. VII. 46. 5) Насек. щелкун, Elater. Вх. Пч. I. 6. 6) = Коваля́к. Вх. Уг. 245. 7) Насек.: таракан. Вх. Уг. 245. 8) Кусок сала, даваемый лучшему гонщику берлин и плотов. Він добре жене — коваля дістане. Любеч. Ум. Кова́лик, кова́льчик. Кова́лики в паністарі́й кую́ть. Страшно. Ном. № 13650.
Кова́льний, а, е. Для ковки употребляющийся (о молотке). Вас. 148.
Кова́льня, ні, ж. Кузница. Левч. 63. КС. 1889. V—VI, прилож. 75.
Кова́льство, ва, с. Кузнечество, кузнечное ремесло. Батько знов його вибив і оддав ковальства вчитись. Рудч. Ск.
Кова́льський, а, е. Кузнечный. Роздувсь, як ковальський міх. Ном. № 3377. Сопе, наче ковальський міх. Лев. Пов. 346. *По-кова́льськи ди́хати. Сопеть, сердиться. Мовчу я та по-ковальськи сам на себе дишу. Кон. III. 392.
Кова́льчик, ка, м. 1) Ум. от кова́ль. 2) Птица: пищуха, Certhia familiaris. Вх. Лем. 480.
Ковальчу́к, ка́, м. 1) = Ковале́нко 1. 2) Ученик кузнеца.
Ковалюва́ти, лю́ю, єш, гл. Заниматься кузнечным мастерством. (Цигани) ковалюють та кіньми мінжують. Стор. МПр. 170.
Коваля́к, ка́, м. Навозный, лошадиный жук. Geotrupus stercorarius. Вх. Уг. 245
Ко́ваний, а, е. 1) Подкованный. Ой стукнули ковані коні на дворі. О. 1862. IV. 31. Ся на оби́дві ко́вана. Этой не проведешь. Ном. 2) Окованный. Ой де ж твої, Нечаєнку, кованії вози? Макс. Старосвітська скриня на коліщатах, кована залізом вся. Левиц. I. 193. 3) Мощеный. Як поїдете у місто, то шукайте кованої вулиці; вона тілько одна там і є. Звенигор. у. 4) Чеканенный. Достав мальовану тацю, сріблом ковану. К. ЧР. 42.
Кова́ний, а, е. Пятнистый (о масти свиней). Кабана будут смалить… и смалять кова́ного или бі́лого. Сим. 142. Від мого кованого кабанця не втече ні один заєць. О. 1862. II. 25.
Ко́ванка, ки, ж. Кованье. Кованка коней одна що стоїть.
Кова́ння, ня, с. = Кува́ння.
Кова́ти, кую́, є́ш, гл. = Кува́ти.
Кова́ч, ча́, м. = Кова́ль. Вх. Зн. 26.
Ковба́н, на́, м. 1) = Ко́вбиця 2. Желех. 2) Короткий толстый обрубок дерева, употребляющийся вместо табурета. Вх. Зн. 26.
Ковба́нитися, нюся, нишся, гл. Валяться в грязи. Ковбаняться свині в грязюці. Харьк. у.
Ковба́нька, ки, ж. Ум. от ковба́ня.
Ковбаню́га, ги, ж. Ув. от ковба́ня.
Ковба́ня, ні, ж. 1) Котловина или глубокая яма, наполненная водой. Вас. 200, 207. Не шукай моря, — і в ковбані втопишся. Чуб. I. 294. 2) Яма в реке, море. Ум. Ковба́нька. Ув. Ковбаню́га. Він згромадив усі води у моря великі і на дні їх ковбанюги поховав навіки. К. Псалт. 74.
Ковбаса́, си́, ж. Колбаса. Як би ковбасі да крила, то вже б луччої птиці й на світі не було. Ном. Ла́сий на ковба́си. Чего захотел! Тисяча асигнацій! Який ласий на ковбаси. Кон. II. 84. Ум. Ковба́ска. Кожній свашці по ковбасці. Ном. № 3528.
Ковба́ситися, шуся, сишся, гл. Возиться в грязи.
Ковба́ска, ки, ж. Ум. от ковбаса́.
Ковба́сний, а, е. Колбасный. Ковбасні кишки.
Ковба́сник, ка, м. Колбасник.
Ковба́сниця, ці, ж. 1) Колбасница. 2) = Ковбася́нка. Вх. Лем. 426.
Ковба́сня, ні, ж. 1) Колбасная лавка. 2) Место, где делаются колбасы.
Ковбася́ник, ка, м. = Ковба́сник. Вх. Зн. 26.
Ковбася́нка, ки, ж. Кишка для колбас.
Ковба́тка, ки, ж. Кусок. Дали ковбатку свинини, що була в борщі. Алв. 50. Чоловік кабана смалив, циган і нарипився: дай та й дай йому м'яса. Той дав йому ковбатку. Ном. № 938.
Ко́вбах, ха, м. = Ку́бах.
*Ко́вбик, ка, м. Желудок, живот. Бодай би йому ковбик грудьми виперло. Кон. II. 137. Гукай, думаю собі, хоч
