ковбика свого ввірви — нічого тепер вже не вдієш. Кон. I. 203.
Ковби́рь, ря́, м. Место на реке глубокое, с тихой водой. Шух. I. 6.
Ко́вбиця, ці, ж. Печь, переднее отверстие печи. Желех. Шанувавши ковбиці, лавиці, коцюбу, помело, пікну лопату, ступу й перехрестя і вас, яко ґречних. (Знахарский приговор). Ном. № 8372. 2) Чурбан, на котором рубят дрова. Вх. Зн. 26.
Ко́вбок, бка, м. Более толстая часть дерева, уже отрезанная от вершины. Шух. I. 88. 177. Ум. Ко́вбчик. Вх. Зн. 26.
Ковбо́та, ти, ж. Яма в болоте, реке. См. Ковба́ня. Сим. 145.
Ковбу́р, ра, м. 1) Яма в воде, выбитая падением последней. Під першим ускоком був ковбур, єго вибила вода. Шух. I. 316. 2) = Ковба́ня. Желех.
Ко́вбчик, ка, м. Ум. от ко́вбок.
Ковга́н, на, м. 1) Кусок льда или облитого водой и замороженного кізяка́, на котором дети катаются с гор. 2) Кабан. Мнж. 89. Харьк. г.
Ко́вга́нка, ки, ж. 1) Деревянная ступка для толчения сала. Ковганка салу переводчиця. Ном. № 10297. Сала… чорт-ма в ковганці. К. МБ. III. 241. 2) = Ковган 1. КС. 1887. VI. 482.
Ковдо́ба, би, ж. Озерцо.
Ковдо́вбина, ни, ж. = Колодо́вбина. Левч.
Ко́вдра, ри и ко́вдря, рі, ж. Одеяло. Котл. Ен. Слов. Г. Барв. 363. В крестянском быту очень плотное рядно́, служащее одеялом или подстилкой вместо тюфяка. Вас. 168.
*Ковеза́, зи́ и ковиза́, зи́, ж. Палка с закруглением внизу, улотребляется при игре, называемой ґурджя́. Пир. у., Конон. Ум. Кови́зка.
Кове́р, вра́, м. 1) Ковер. Вас. 171. Од свата до свата доріжка услата шитими коврами. МУЕ. III. 102. 2) Одеяло. Мил. 162. Ум. Кове́рець. На віз посадила та коверцем заслала. МУЕ. III. 159. Ночувала, моя матінко, під коверцем. Мил. 162.
Коверза́, зи́, ж. 1) Раздумье, размышление. Об миленькій своїй дитині водив по мізку коверзу. Котл. Ен. III. 68 и Слов. 2) Чепуха. Лемішка хотів і собі закидати по московській… але замолов таку коверзу, що тільки сам махнув рукою. Левиц. I. 332. *3) Измышление, вымысел, мудрствование. Всіляких інтриг та коверз, без котрих жаден двір не обійдеться. Лепк.
Коверзува́ти, зу́ю, єш, гл. 1) Умствовать, измышлять, стараться. Розумом мирським гріховно коверзує. К. М. X. 18. Як уже він не коверзував, щоб вирятувать його, а нічого не здужав вигадать. Стор. 2) Привередничать, капризничать. Навісноголовий Васюта коверзував-коверзував, далі таке вигадав, що ледві й сам не пропав. К. ЧР. 300. Було шляхта знай чваниться, день і ніч гуляє та королем коверзує. Шевч. 130. 3) — над ким. Издеваться, помыкать. Отак уранці жид поганий над козаком коверзував. Шевч. 132. Ще гірш надо мною коверзує вона, ще гірш варить з мене воду. МВ. (О. 1862. III. 68).
*Коверзу́ха, хи, ж. Привередница. В. Мова.
Коверцо́вий, а, е. Ковровый. Коверцові (барвні) лежники. Шух. I. 98.
Ко́взалка, ки, ж. Каток на льду. Мил. 55.
*Ковзани́ и ковзані́, нів, м. мн. Коньки. Екат. г. Сл. Яворн.
*Ко́взання, ня, с. Катание по льду. Киев. г.
*Ковза́рство, ва, с. Конькобежный спорт. Пр. Пр.
*Ковза́рь, ря, м. Конькобежец. Пр. Пр.
Ко́взати, заю, єш, гл. Делать скользким, гладить, тереть. Не ковзай підлоги ногами.
Ко́вза́тися, заюся, єшся, гл. Скользить, кататься по льду. Не ковзайся, бо підошви в чоботях попротираєш.
Ковзе́лиця, ці, ж. Гололедица. От ковзелиця, — насилу до хлівчика дійшла. Черниг. у.
Ковзки́й, а́, е́. Скользкий. Реміняка плавка, ковзка, до дерева не пристає. Чигир. у.
Ко́взко, нар. Скользко.
Ковзу́н, на́, м. Ползающий ребенок.
Ковзь! меж. Скользь!
Ковиза́, зи́, ж. 1) Бочарный инструмент для сгибания обручей. Сумск. у. *2) См. Ковеза́. Ум. Кови́зка.
