І, підійшовши до квітки, легко її зірвав. А лиш він те зробив, як враз побачив перед себе свою пречудову принцесу, яку він визволив з яблучка.
От було радости та здивовання!…
Негайно повів він її до королівських світлиць, звелів одягнути в найпишніще врбання, а потім почала вона йому оповідати, що таке з нею сталося.
Коли ж про все короленко довідався, то повів її до великої залі, де були гості, освідчив перед усима, як свою дійсну наречену й росповів, чого він був такий смутний та невеселий, і яка дивовижна пригода тута трапилася.
Циганка пополотніла і, впізнавши убиту, побачила, що той шлюб кінчиться для неї кепсько. Кинулася вона з залі навтьоки, та не витанцювалося їй на цей раз: гайдуки її цупко вхопили, зідрали з неї шати, корону й перстні, та й закинули до в'язниці.
А по всьому палацу було радощів та веселощів аж на цілісеньку ніч!
А на другий день звелів король розпалити начервоно залізного коня, й спалили у ньому ту циганку на вугілля!…
В якійсь землі панували король з королевою. Мали вони принцесу, та й була вона гарнесенька й веселенька, як та голубонька.
Якось одного разу король з королевою та донькою помандрували морем на великому кораблі. Коли
