були мені добре знайомі — гарячий і палкий Смоленський, промовець, що їх мало було тоді серед українців; він був учителем в юнкерській школі і своїм впливом українізував чимало своїх учнів. Спокійний і працьовитий Комаров і милий добрий гуморист Климович, з чорним волоссям і з бородою, зимою в білому башлику на голові, що надавало йому вигляд якогось турка, з блискучими білими зубами. Була ще молодша частина Громади: Погибка та інші, що тоді саме повернулись із Бесарабії, де винищували фільоксеру. Тоді Олексій Андрієвський з їх допомогою організував »Словянськє Товариство« під якого прапором видавали дуже гарні популярні книжечки, хоч переважно й російською мовою, але про Україну, а деякі то й українською мовою. Це Товариство організувало народні читання з лихтарем, і тут теж потроху проводилось дещо українське, а улюбленим лектором був талановитий історик Смоленський. Правда, українських виступів було небагато, але й без них приходилося терпіти від адміністрації, і на Смоленського дивилася вона, як на лідера »сепаратистів«. Часто загрожували йому, що скинуть з посади, а в нього була сімя! Приходилося тоді задовольнятися мікроскопічними придбаннями для нашої справи. Що мені відразу кинулося в вічі в Одесі, це те, що там не було такої ворожнечі між українською Громадою і російськими революціонерами, що, не виявляючись відкрито, існувала в Києві. Але в той час революційні кола в Одесі майже і дихати не сміли під жорстокою рукою генерала-губернатора фон-Роопа. Ще всі були під вражінням страшної кари: повішення Осінського, Лизогуба та інш.
Серед реєстраторів Олександра знайшовся один молоденький революціонер жид, Самуїл Фельдман. Він був такий худий, наче прозорий. Багато оповідав він мені про своє злиденне тяжке дитинство, як його вчили з чотирьох років у талмуд-торі, як його в школі переслідувано за його занадто виразний єврейський тип. Бідний Фельдман! Я ніколи ще не зустрічала такої нещасливої людини. Ішла весна, ми з дітьми багато гуляли по гарній Одесі і якось завжди Фельдман був із нами, ніс Любу, коли вона не хотіла йти пішки, діставав мені заборонені часописи. Ніхто ніколи не виявляв мені такої абсолютної
