Там Олександер Ол. і Міша вже обжили гарненький будинок у садку проти земської управи. Тут мене вже чекали, щоб організувати дитячий садок — назбиралось дітей душ 10, такого самого віку, як мій Юрко:
діти Падалки, лікаря Волкенштейна та інш. Поділили їх на 2 групи, я навчала ріжних наук, Олександер Ол. учив співати, хтось іще приходив з ними малювати. Син поїхав до Харкова на 2-ий курс в університет.
Олександер Ол. захоплений був статистикою, як і всі його помішники — Рклицький, Падалка, Ротмістров та інш. Полтава тих років жила досить інтенсивним культурним життям. Зорганізовано історично-етноґрафічний музей і провадила його цілком віддана справі людина. Влаштовано »Гоголівський дім« з читальнею й книгарнею. В усі ці організації статистики вносили багато українського, і все культурне життя Полтави почало закрашуватися українською ідеєю. У нас часто збирались, — співали, звісно, українських пісень. Дехто
