рошно, там якийсь матеріял на одяги. Всьому раділи, бо ні в кого нічого не було. Такого пролетарського життя, як наше баденське, трудно собі й уявити. Але, спасибі, віденські українці помагали.
Тоді у Відні працювали два українські видавництва під керуванням А. Крушельницького: „Земля“ та „Чайка“. Вони давали перекладати Юркові „Останні дні Помпеї“, „Хату дядька Тома“, а мені — оповідання Кіплінґа. Ми ці переклади зробили, але не знаю, чи вони надруковані. В педаґоґічному відділі редактором був Черкасенко. Він замовив мені працю: „Теорія й практика дошкільного виховання“, яку потім видав празький Український Громадський Видавничий Фонд, та „Історію педаґоґіки“, що й досі переходить митарства „попередньої цензури“, цеб-то неґативних чи позитивних присудів, і не може появитися в друку. Потім несподівано виринуло ще одно видавництво, з Крекотнем на чолі. Воно взяло до видання мою „Ґеоґрафію Европи“ та „Ґеоґрафію позаєвропейських країн“ і дуже скоро видало обидві книжки з ілюстраціями (але без мап) у Ляйпціґу. Платили нам за це сотні тисяч корон, але корона тоді стояла так низько, що на ці гроші ледве можна було прохарчуватися з родиною.
З подій громадського життя памятаю свято Шевченка у Відні, на якому я вперше почула нашу талановиту пяністку панну Колесівну і твори Нижанківського. В самому Бадені тоді відбулося два українські весілля; Полетика одружився вдруге — це весілля було цікаве тим, що на ньому був той принц Габсбурґ (Василь Вишиваний), що мріяв стати українським гетьманом, друге весілля було нашої давньої улюблениці, Оксани Лотоцької, з Токаржевським.
Довго в Бадені жити не прийшлося. На щастя, Шаповал, орґанізовуючи Українську Академію в Подебрадах у Чехословаччині, згадав, що я знаю французьку мову, й закликав мене туди лєктором, спочатку приватно, а потім уже ректор Шовгенів зробив це офіційно. Не хотілося розлучатися з сином, їхати до Подебрад. Але мої матеріяльні ресурси якось саме на той час відразу вичерпались, та й про Олю треба було щось думати. У Відні вона вчилася малювати й виявила неабиякі здібності. Але щодо загальної освіти, то
