— 18 —
тепер відлітають не тільки від неї, а й від усіх тих традицій, що їх старенька так викохала за довге життя.
Написано оповідання усе, як один безпереривний спогад, і не має в собі жадного героя, чи героїні, але вона — оця старенька, що машинально перебирає голками своєї недовязаної панчохи, — вона, що перебирає в голові своїй всю довгу низку подій, звязаних з ростом її душі — вона стає перед читачем, як живий образ минулого, з серцем, повним любови, з простим первісним розумінням життя, з тривогою перед неясним майбутнім.
Оповідання написане з такою щирістю, теплотою до цієї матері, у якої „дух часу” відбирає її дітей, зміняє все розуміння добра життєвого — що можна сміливо сказати, що по свойому реалізму і сердечній теплоті нарису — це є найкращий твір Кобринської.
Оповідання „Дух часу” було надруковане в „Першому Вінку” (1887 р. і було оцінене тогочасною критикою. Це додало деякої самопевности дуже скромному авторові, й вона пише, як продовження „Пані Шумінської” повість „Задля кусника хліба”. Тут гарно закреслені ті соціяльні забобони, які так різко розріжняли ці верстви — духовенства і селянства; тоді як інтереси, звичаї обох мало чим відріжнялися.
Треба згодитися з тими літературними критиками, що визнають повість „Задля кусника хліба” продовженням „Духа часу”, бо це справді малюнок з того безпросвітного, осередку, до якого ще не торкнувся „Дух часу”, в якому загибають жертви традиційних умовин життя. Кобринська й не могла змалювати нового типу, бо такого ще й не могло бути під той час, вона лише виявляла негативні обставини життя більшости жінок і тим підтверджувала конечність визволення, потребу освіти, вільного вибору праці, які тільки й могли визволити тогочасну жінку.
Беззмістовність життя жінок в більш забезпечених матеріяльно верствах суспільства Кобринська дуже гарно виставила в повісті „Ядзя та Катруся”. Тут дві героїні — панянка Ядзя і проста селянка Катря.
Ці два оповідання „Дух часу” та „Ядзя і Катруся” — то найкращі твори Наталії Кобринської.
Деяка ідеалізація села в останньому природно виникала під пером авторки теж, як одна з рис пануючого тоді настрою. Вона — попередник тих талановитих народників, які в 80-90 роки склали народовчу белєтристику Галичини — Маковей, Стефаник і інші.
