Сторінка:Софія Русова. Серед рідної природи. 1922.pdf/19

лини та солоний огірок з шматком сухого, чорного хліба! Навкруги було так гарно: невеличка річка швидко збігала по камінцях, один берег був високий, весь поріс кущами: досить було тут і глоду, і шипшини, і ліщини 

«Як то тут, мабуть, добре влітку?» казав Юрко, оглядаючись навкруги.

«Не погано й тепер», казав розсудливо Павло й знову стиснув руку Юркові: «Мовчи, не рухайся», прошепотів він — «вернувся». Чудова блакитна птиця прилетіла й сіла на камені над бистрою водою. Де ж і був рибачок (або плавневий дятел). Блакитнозелена голівка й спина ясно виблискували

Рибачок або зімородок.

на сонці, мов метальові; грудка яскрава, червоно- жовто-гарячого кольору, шийка біла. Довгий чорний дзюб, ноги червоні. Птиця уважно дивилась у воду. Юрко завмер, боячись її перелякати. А Павло пошепки, яко справжній знавець усіх лісових мешканців, оповідав про цю красуню птицю.

«Бачиш, рибачки не живуть зґраями, навпаки: скілько я вже понад цією річкою хожу, а тільки дві парі їх і бачив. І то вони живуть далеко одна від одної. Вони живляться рибою, ніко̀го й недопу-