Дочекалися весни. Зникли морози, сніг, крига. З блакитного неба сонце ллє свої проміння теплі, яскраві й усе оживав. Тільки де-не-де по ярах та ровах ще можна побачити сніг, а скрізь на полі, в саду вже зеленіє травичка, пробиваються перші, такі гарненькі квітки. Вже давно прилетіли журавлі. Ластівки клопочуться коло старих своїх гнізд, носять глину в дзьобках, замазують шпарки
_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0_19.png)
в них, вимощують їх у середині пір'ячком та всякою вовною, що вдається їм знайти на подвір'ї. На вулиці й на дворі коло кожної купи гною працюють жуки-гнійники; їх невеличке тіло все виблискує на сонці темним метальовим блакитно-зеленим виблиском. Вони копають ямки в гною, самочки кладуть туди яєчки й закладають їх гноєм, щоб дітки мали одразу що їсти. Для кожного яєчка робиться окрема нірка. Чимало роботи невеличким жучкам. А деякі з них виробляють кулю з гною; куля вся викачується в гною й закопується в землю в невеличку дірку в землі — про запа̀с.
