Сторінка:Софія Русова. Серед рідної природи. 1922.pdf/50

чорним? бачиш, сідав на квітку й запускає туди тонесенький хоботок?»

«Це ж її рот!» одмовив їй з якоюсь досадою Юрко: «Ти б краще мовчала, а то злякаєш мені всіх метеликів», і він одразу накрив щонайкращого метелика своєю сіткою-торбою. Попався бідний метелик, а в Юрка аж очі горять: усіма пучками стискає сітку, щоб не вилетів полонений.  Скоріш Олесю, дай мені булавку», шепоче він, немов боїться, що метелик його почує.

Махаон.

«Не дам булавки!» голосно крикнула Оля. «Нащо мучити нещасного метелика? Мама казала не треба їх ловити. Дивись, як б'ється, аж увесь порох з крилець злітає. Не зможе надалі добре літати. От би тебе так затлумачити в таку торбу!»

«Дурна! тож метелик, а то ж я», образився Юрко. «Годі, годі, Юрочку», почувся з веранди голос мами: «скоріше випусти метелика на волю, а то ж він справді не зможе більш літати. А ми побачимо щось краще».

Мама підійшла до діток. Юра незадоволено відкрив свій сачок і метелик хоч трохи по'мятий вилетів і пересів недалеко на тин.