другий, щоб погодувати малих, це б то ті личинки, що в них живуть. Щоб будувати щільник, робітниця зчищає з свого черевця віск, бере його в рот, трохи пожує щелепами, потім витягне, скатає його, знову витягне й увесь час змочує той шматочок слиною, від того він стає зовсім м'який, і робітниця накладає шматок за шматком, дотикається, чи рівно накладено. Де що є зайвого, вона одкусює й вирівнює всі стінки клітки так, що вони стають рівнесенькі й нідѐ немає жадної одміни від загальної форми. Коли за цю роботу береться молода бджілка вперше, старші їй допомагають, вчать її. Тисячі робітниць иноді за день набудують цілий щільник в 2–3 деціметра завдовжки. Клітки в них мають ріжне призна̀чення: в одних мед закладають на запас — наче запасні магазини, а инші — то ліжка, де живуть дітки. Робітниці багато праці виконують і виснажуються, виготовлюючи багато воску. Через те вони його дуже бережуть і силкуються вибудувати найбільшу кількість кліток з найменшої маси воску.
«Ось зараз я вам ті щільники покажу», сказав дід, беручи ніж і наближаючись до наміченого їм вулика.
Але Оля дуже цікавилася, як саме мед виробляється.
«Що до меду», усміхався дід, «то ось бачиш — бджілка все влізає в квітку, запускає туди свій ссавчик, висмоктує солодкий сік і наповнює ним своє воло. Разом з цим вона хапає в рот і квітковий пилок, який пристає до волосся бджоли та до ямок її ніжок. Бджілка иншого разу з насолодою качається між пиляками, щоб набратися яко мога більш пилку. Вона так хоче як найбільш донести його додому. Ось уже вся вона навантажена: і на тілі й на ніжках є в неї й пороху й солодкого соку досить, час додому вертати. Ось вона влетіла у вулик. Коли їй пощастить одразу зустрі-
