Власне, яку справді роль американські Українці мусять чи можуть відограти в черговому суспільному будівництві рідного краю чи в боротьбі за його визволення? Який поділ суспільної праці між краєм і американськими Українцями міг би бути доцільний і корисний?
На ці питання мусимо відповісти можливо повніше і установити кілька твердих тез.
Коли ми кажемо, що головна мета є визволення, то треба поглянути глибше кого й від чого треба визволяти. 2/3 галицького населення є Українці, а 1/3 чужинці (Поляки, Жиди, трохи Німців . Головною силою, що душить Українців, є Поляки. І то які Поляки? 3000 польських поміщиків тримають в своїх руках 40% галицько-української території, економічно змушуючи українських селян обробляти цю панську землю за таку робочу платню, що панам залишається великий зиск і рента за монополію земельної власности. Селяне наші в Галичині творять 92% українського населення. Значить, те, що називається в Галичині українським селянством є власне те саме, що український народ. І от оця селянська маса закріпощена господарським режимом так, що здається, наче нема виходу. Господарські злидні, а з цього культурні злидні, темнота, значить — несвідомість. А несвідомість разом з тим є безсилля, бо несвідомі люде ніколи виходу не бачуть, їм все здається темне, безпросвітне, безвихідне. Вони, не бачучи виходу, не організуються і не борються, а при цім ворог сидить твердо і керує певно. На цім грунті росте ворогова політична сила і наше безсилля. Ворог знущається, штуки викомарює, воду вили-
