нізацію селянства і організацію вищої української духової культури так докладно, я хочу сказати далі, яку роль в цій праці може, коли захоче, виконати наша американська еміграція.
Робота американських Українців може бути організована в двох напрямах: допомога краєві людьми і грошима.
Америка — країна високої техніки, організації і ініціятиви. Чи Українець може там чогось навчитись? Може. А коли хоче справді бути корисним краєві, то й мусить навчитися. Сільське господарство э основа життя нашого народу, тому сільсько-господарська наука і практика потрібна нам в першу чергу. І коли молодий Українець там навчився чогось, то чи не вернуся б він свідомо для роботи в своєму селі? Щоб розповів дома, як живуть і працюють люде в Америці, які ліпші способи господарства і техники там практикуються, та й показав на практиці, як треба робити. Тому годилось би там виробити плян підготовки кількох Українців у вищих школах на професорів, інженірів, економистів і т. п. Такі люде мусіли б повернутись, щоб працювати в своєму краю у вищих чи середніх школах (явних чи таємних), у селянських кооперативних підприємствах то-що. Робітництво наше, що живе там довго і дещо знає, мусить поставити собі задачу: організувати фахові технічні школи для підготовки здібніших з своїх товаришів на інструкторів, техників і добрих майстрів у своєму ділі, яке облогом лежить в рідному краї. Працюєте на фабриці, — то подумайте, щоб навчитись таку фабрику спорудити і вести. Коли робітництво бореться з капіталістами за визволення і перебудову суспільного устрою на трудовий, соціялістичний, цього не буде доти, доки в самому робітництві не буде людей, здібних вести велике діло промислової організації. Тим більше діло організува-
