ти національне визволення: це означає передовсім організувати свою культуру і господарство. Отже, нині робітничі союзи в Америці могли б поставити собі таку задачу: організувати технічні школи і курси, на яких училось би хай 100, хай 50 здібних молодих робітників. Наука хай триває рік або два або і три, але щоб вийшов добрий майстер, техник, інструктор. Він потім приїде в Галичину, чи на Велику Україну і, як знавець діла, займе становище, не буде безробітним і вестиме організаційну роботу, і фабричку кооперативну збудує, або сам свою майстерню вестиме. Невже того не міг би зробити якийсь наш робітничий союз в Америці? Я певен, що 100 робітників моли б дати змогу одному товаришеві вивчитись добре і в краю потім орудувати. Ну, не можна своєї школи зробити, то двох-трьох товаришів пошліть в англійську, дайте їм стипендію, вивчіть і відошліть до краю.
Я не пишу ніякого «проєкту», а просто ставлю задачу і вірю, що її можна здійснити, коли хто захоче. Годі вже нам «визволятись» і «визволяти» словами — треба діла, хоч маленького, але діла.
Що-до шкільної і культурної підготовки села, то американці могли б готовити добрих знавців шкільної справи, вивчених в кращих, хоч би в англійських школах. Вже коли в печінках сидить ота темна, галицька, попівська наука, — треба науку і школу визволити від чорносотенців, що роблять безмірну школу нашій визвольній справі. Вони в своїх темних семінарах, гімназіях, ліцеях виготовляють з селянських синів ворогів селянства і творять отой паскудний тип «інтелігенції», — брехливої, лінивої і чужої трудовим інтересам нашої трудової нації.
Боротьба за новітню школу — така вимога стоїть перед нами. Без зреволюціонізування рабського духа не можна серйозно думати про
