боротьбу за визволення. Та власне мало хто й думає. Тому трудовий люд — селяне і робітники та їхні чесні провідники — мусять приступити до виховання нового духа, духа ініціятиви, боротьби, будівництва і революції. Створення українського робітничого коледжу в Америці — може це й дуже тяжка, але не неможлива задача.
Участь американської еміграції в створенні вищої наукової і самоосвітньої літератури — конче потрібна. Ви бачите, що на історичній черзі стоїть створення нашої української вищої школи. Цього мабуть ніхто не заперечить. Але вища школа без вищої наукової літератури неможлива! Значить, треба засукати рукави і братися за створення такої літератури, цеб-то видавництва. Ви скажете: а хто такі книги напише? Напишуть Українці, які мають відповідну освіту і хист, або перекладуть з якоїсь иншої мови. Коли ви самі не можете написати такої книги, то за те ви самі, чи гуртом, її зможете видати. Замовите, щоб тямущий написав, а ви видасте.
Коли на якись фонд Петрушевича ви зібрали 100.000 доларів, то як би щось подібного ви зробили для організації вищешкільної літератури, то знаєте що? У нас би була вже література на Університет, Господарську Академію і Педагогічний Інститут. У нас в Празі Видавничий Громадський Фонд має таку умову з чешськими друкарями: коли ми дамо завдатку грошима якусь суму, то вони друкуватимуть нам в кредит на суму тричі більшу, ніж ми їм дали. От і уявіть, що американська еміграція спромоглась би зібрати 100.000 доларів спеціяльно для створення наукової літератури, цеб-то 3½ міліони чеських корон. Знаєте, що можна було б надрукувати на ці гроші з кредитом в 300% 350 книг, по 20 аркушів друку, кожна в числі 2000 примірників. Це майже всю науку
