шукати власними силами екзистенції. Ну, а як би американська еміграція подумала про створення «Студентського Допомогового Фонду» і підтримала хоч би 100, або 50 або навіть 20 осіб, щоб вони вивчились і зобовязались відпрацювати потім на важній національно-визвольній роботі.
Нарешті, кілька слів про підмогу краєві грошима. Поскільки можна зрозуміти настрій американської еміграції такий: вона «розчарована». Давала гроші на «політичну акцію», а Антанта не згодилась на програму галицького уряду. Народ в неволі, уряд урядує в Берліні і виглядів ніяких. З того розчарованість, скептицизм. А хто винуватий? Винувата наша некультурність і нерозуміння того шляху, яким треба вести визвольну працю, боротьбу і суспільне будівництво. Нерозуміння того, що є єдиним шляхом (організація народних мас, будівництво культурне і господарське) та незнання методів його. Головне люде не знали мети, єдиної, ясної і всеукраїнської. Який піп, таке його кадило. Люде хочуть визволення а не знають як справді треба визволятись. Їхні міністри (вроді п. Назарука) міняють свої орієнтації, як комірці: вчора повставали проти московського генерала, а потім йому «отченаші» компонують. Боролись з большевиками, а на другий день «зміняють віхи»! Така нація не може бути і не буде самостійною, яж до того часу, коли організується нова політична і культурна генерація, котра знатиме, чого їй треба і зорганізує народ до боротьби і будівництва.
Тому треба ясно глянути в вічі правді: в краю підтримувати тільки тих нових. Не треба ілюзій «єдиного фронту»: треба одріжняти добро від зла, гідне від негідного, здібне від нездібного, чесне від нечесного. Підтримувати добре, гідне, здібне, чесне, а його антитезу нищити. Хто змішує добро і зло у себе дома, той, не буде одріжняти волі од неволі. Треба одріжнити мету і якість людей і праці їх: не всякий «заклик»
