вона пятилася знов у ліси. Лісова полоса України причинилася тим дуже значно до піддержання істнування українського народу в кочовому лихолітті. Української держави ліси не змогли, що правда, врятувати, бо саме найбагатіщі, найкультурніщі й політично найважніщі землі давньої України лежали на окраїнах лісової й у луговій полосі й були виставлені без природного захисту на набіги кочівників. Український народ міг відступити в ліси, українська державність ні, й тому мусіла впасти. Московська держава, положена серед лісів і лісами хоронена, могла вдержатися, бо Татарам було тяжко панувати над нею безпосередньо. Київська держава, положена в безпосередньому сусідстві степів, не мала таких добрих условин вдержання своєї самостійности, як московська. Галицько-Володимирська держава, на лісовому Заході положена, мала на це кращі вигляди та татарські набіги її теж страшенно ослабили, скріплюючи цим посередно її сусідів. Вкінці прийшла катастрофа вимертя династії й за цим і кінець державі Ростиславичів і Романовичів.
В минувшині України мали ліси велике політично-ґеоґрафічне значіння, яко границі. Ліс ділив населення на малі ґрупи, котрі сиділи на природних полянах, або штучних чертіжах, ліс утруднював лучбу
