спокійний о долю свого княжого наділу та непевний власного життя, князь Ігор зважився на втечу.
При помочі вихрещеного Половчанина Овлура, вихопився із шатра, сів на коня, що ждав на готові, і пігнав степами.
По 11 днях дібрався до Донця, а там до своєї столиці Новгорода-Сіверського.
На такій історичній події, записаній в Іпатьському списку під роком 1185, заснував невідомий нам автор свою лицарську поему, найкращий твір українського письменства аж до Шевченка.
Глибоке чуття, щирий і мудрий патріотизм, журба і трівога о будучність рідного краю — роблять «Слово о полку Ігоревім» твором вічно свіжим і живо промовляючим до душі читача.
Прегарна літературна форма вміле орудування поетичними фігурами й тропами, порівнання, взяті з життя і з пісні народньої, тонкий психічний аналіз і кольоритні описі подій та настроєві малюнки природи — підносять цю поему до висоти світових архитворів.
Автор повязав у щасливу цілість поезію народню з книжною поетичностю, чуття з рефлєксією, поганський сумерк з розсвітом христіянським, світ реальний з фантастикою і виявив себе ґенієм, якому рівного в українській літературі не було аж до Шевченка.
Одинокий список «Слова о полку Ігоревім» переховувався у книзі «Хроноґраф», яку граф Мусін-Пушкін купив був року 1795. від Йоіла, архимандрита Спасо-Ярославського монастиря і яку переховував у своїй збірці старовини в Москві.
При помочі Малиновского та Бантиш-Каменского відчитав цей твір, велів зготовити вірну копію для царського архіву в Петербурзі і року 1800 видав у перше друком цей дорогоцінний памятник.
Року 1812 «Хроноґраф», а з ним і наша поема запропастилися, що дало привід до всіляких літературно-історичних питань.
Петербурська копія і перше видання з 1800 року заступають нині місце запропащеного списку. На них опиралися праці численних учених і письменників, які досліджували і пояснювали «Слово». Працювали над ним: Малиновский, Бантиш-Каменский, Карамзін, Востоков, Максимович, Міцкевич, Буслаєв, Шафарик, Соловйов, Бодянський, Потебня, Костомарів, Пипін, Ганка, Антонович, Драгоманів, Огоновський, Яґіч, Шлєцер, Міллєр, Бляншард, Деля Рю і багато других.
Переложене «Слово о полку» на всілякі мови. Між иньшим найбільший російський поет Пушкін зготовив віршований перевід на російську мову, а Шевченко дав переспів двох частин на сучасну українську. Шевченко підійшов з усіх перекладачів найблище до краси і до духа оріґіналу.