Та вже в осени 1860 року його почала мучити страшна хороба, водянка. 26 лютого 1861 року він помер на 47 році життя, на кілька днів перед тим, як оповіщено царський маніфест про знесення кріпацтва.
Його поховано на Смоленському кладбищі в Петербурзі, а весною 1861 р. перевезено на Україну й похоронено на високій горі, над Дніпром, біля Канева, недалеко того місця, де Тарас збірався будувати мешкання для себе й для свойої дружини.
Тарасову могилу гарно опоряжено, здвигнено високий залізний хрест і до неї ходять земляки поета, мов до святого місця. Збірник його поетичних творів «Кобзарь» став ніби другим евангелиєм України, найціннійшою книгою української літератури.
Тарас Шевченко по глибині чуття, по щирости вислову, по мистецтві вірша й по ширині світогляду не тільки найбільший поет України, але оден з найбільших світових поетів.
Література: 1) Кониський — «Жизнь укр. поета Т. Г. Шевченка» (Одесса 1898); 2) Кониський — Оповідання про Т. Шевченка (СПБ., 1901); 3) «Вік» т. І, (Киів, 1902), 4) Огоновський — (Історія літер. рус.); 5) Петров — (Очерки исторіи укр. литер. XIX ст.); Крім того про Шевченко писали: 1) Огоновський — Де-що про життя і літературну діяльність Шевченка (т. І, «Кобзаря», Львів, 1893); 2) Пыпин и Спасович — (Истор. слав, литер., т. І). 3) Пыпин — (Русскія сочиненія Шевченка, «Вѣстн. Евр.». 1888, т. II); 4) Чалий — Жизнь и произведенія Т. Шевченка, (Київ, 1882); 5) Кониський — Т. Г. Шевченко — Грушівський, т. І, II, (Львів, 1898 — 1901); 6) Зіньківський — Шевченко в світлі європейської науки, (пис. т. II, Львів, 1896); 7) А. Т-ий - Шевченко в отзывах
