Родився 1817 р. Друкувати став свої твори 1841. 1885 вони вийшли окремою збіркою: «Що було на серці». Року 1893 видано в Петербурзі «Полное собраніе» його творів. Більшість писана по росийськи. Деякі статті як: «Очерки Малороссіи», «Старинныя малор. думы», «Поѣздка въ южную Россію» (очерки Дніпра і очерки Дністра) мають значну вартість. Вірші не глибокі змістом, але гарні мовою і гладким, чистим викінченнєм. Служив у війську, був редактором кількох видавництв, мав державну підмогу для студій народнього життя, останні літа прослужив, як кустош Петропавловського музея. Був добрим знайомим Шевченка.
Умер 1875 р. в Петербурзі.
Про його: в росийських енцикльопедіях, в літературі Огоновського і Єфремова, в очерках Петрова, в Кониського: До історії нашого письменства, «Зоря» 1887 і в «Поезії Славян», Птбг. 1871. Що кращі вірші в «Українській Музі» ст. 186 — 192.
Скажи мені правду, мій добрий козаче,
Що діяти серцю, коли заболить?
Як серце застогне і гірко заплаче,
І дуже без щастя воно защемить?
Як горе, мов терен, всю душу поколе,
Коли одцуралось тебе вже усе,
І ти як сухеб перекотиполе,
Не знаєш, куди тебе вітер несе?
Е, ні! кажеш мовчки: скосивши билину,
Хоч рано і вечір водою полий, —
Не зазеленіє; — кохай сиротину,
А матері й батька не бачити їй.
Оттакі у світі: хто рано почує,
Як серце заплаче, як серце зітхне,
Той рано й заплаче... А доля шуткує —
Поманить, поманить тай геть полине...
А можнаж утерпіть, як яснеє сонце
Блисне і засяє для мира всього,
І гляне до тебе в убоге віконце?
Осліпнеш, а дивишся все на його!...
