Весною пташки щебечут,
Квіти зацвели докола;
Піду на цвинтар, полечу
До мого брата сокола.
І пісеньку єму зложу
О дівчатах і о маю,
На цвинтарнім єму ложу
В струни шовков заграю.
Добрий вечер, мій небожеі
Як тобі ся тутка діє?
Ти сумуєш? І чого же?
Що тебе сонце не гріє?
Не сумуй! Я тя кохаю,
Мені вільно тя любити.
Прийду що весни, що маю,
Буду з тобою тужити.
Гей ци чули, люде добрі,
перед ким то звіри стинут,
А за ким то молодиці,
а за ким дівчата гинут?
То наш Добуш, наша слава,
то капітан на Підгірї,
Красний, красний як царевич,
двадцять років і чотири.
Хлопців тисяч єму служит, —
поклони ся пред ним крале!
На той топір его ясний
клали Німці много стали,
А на тії порошниці
били Угри з юта много,
А той ремінь більше вартий,
як у двоє царства твого.
Ясна нічка в Чорногорі,
